Система діагностичної роботи в ДНЗ

Спостереження сприяє вивченню дитини за різних обставин життя: на прогулянці, у грі, на заняттях тощо. Істотним моментом в його організації є попереднє складання плану, у якому має бути передбачено, що і як слід спостерігати, а також фіксувати явища, які спостерігаються. Для цього пропонується робити точні й докладні записи про поведінку та дії дітей. Висловлювання дитини або дії, діяльність можуть бути зафіксовані у спеціальному протоколі (час, місце, ситуація), використовуватись також технічні засоби. Спостереження за дітьми є ефективним, тому що проводиться систематично, планомірно і цілеспрямовано впродовж тривалого часу, помічені факти мовлення, поведінки і діяльності дитини дістають пояснення з розкриттям причин, що призвели до певних вад, а також визначаються шляхом педагогічного впливу.
Бесіда є допоміжним методом вивчення дитини. Цим методом користуються, щоб з’ясувати рівень розвитку, ставлення дитини до різних інших явищ дійсності, до дітей, їхніх учинків тощо.
При проведенні усного опитування, зокрема бесіди, слід дотримуватися таких правил:
• визначити мету бесіди та орієнтовні запитання до неї;
• створити атмосферу довіри, щирості, відкритості, безумов¬ного прийняття, підтримки і розуміння співрозмовника;
• дати змогу дитині або дорослому вільно висловити те, що хочеться, незалежно від мети бесіди;
• не переривати некеровані висловлювання;
• поступово спрямовувати бесіду в заплановане русло, використовуючи запитання на кшталт «А що ти хочеш розповісти про себе?», «Чим ти любиш займатись у вільний час ? » тощо;
• не ставити запитань у навіювальній формі;
• ставити запитання в непрямій формі, провокуючи дити¬ну на вільні міркування — «Якби ти…?», «Що ти вважаєш за потрібне сказати про свій малюнок?» тощо;
• звертатися до співрозмовника лише на ім’я або на ім’я та побатькові;
• гнучко формулювати та комплектувати заплановані запитання, враховуючи мовленнєву компетентність дитини;
• зберігати природність розмови, проявляючи зацікавленість, щире співпереживання — радість щодо перемог, переживання з приводу невдач;
• документувати хід бесіди протокольно — висловлювання ди¬тини слід фіксувати дослівно, «фотографічно», без найменшого редагування (за можливості слід робити аудіозапис).
Бесіда — це особистісне планове цілеспрямоване спілкування з точними формулюваннями. Наприклад, запитання наприклад: «Чому йде дощ?» або «Як важкий літак утримується у повітрі?» дають змогу дорослому виявити рівень усвідомлення дитиною навколишнього світу. При цьому вихователь може уточнювати інформацію про інтелектуальний розвиток дитини, ставлячи додаткові запитання.
Наприклад. Чим собака відрізняється від кішки?
Діма (5 р.): У них різне хутро.
Сашко (5 р.): Кішка втікає, а собака наздоганяє.
Артем (4 р.): У кішки інші вушка. Кішка відрізняється формою тіла. У кішечки є подушечки, щоб кігті витаскувати. Хвостик у собачки коротший. У кішки очі зелені.
Ліза (5 р.): Собака велика-велика, кішечка нявкає, а собака гавкає.
13
Іван (4 р.): Кішка сіра, а собака чорна.
Головне — не виправляти дітей, приймати будь-які відповіді. Це дасть змогу глибше вивчити процес мислення дитини.
Слід заздалегідь складати гнучку програму відповідно до мети бесіди, яка допомагатиме оперативно спілкуватися залежно від суджень дитини, її реакцій та психологічних станів. За потреби бесіда може складатися з обміну репліками, розірваними в часі та просторі.
Інтерв’ю є додатковим методом, що доповнює інформацію, отриману при спостереженнях за поведінкою та розвитком дітей. Дітям подобається обговорювати свої думки, ідеї та роботи з дорослими, якщо вони вірять, що дорослі справді цікавляться й поважають їхню роботу. Коли вихователь присвячує час тому, щоб послухати, як дитина описує свій мистецький проект або розповідає про улюблені страви, це показує дитині, що її цінують, а вихователю допомагає краще зрозуміти дитину.
Метод доручень використовують як один із видів природного експерименту. За допомогою його вивчаються індивідуальні особливості та потенціальні можливості конкретної дитини під час виконання доступних завдань. Для з’ясування індивідуальних особливостей дитини можна використати метод аналізу продуктів її діяльності – малюнки, ліплення, конструювання. Залучення респондентів до цього виду діяльності дає змогу в подальшому більш об’єктивно проаналізувати стан розвитку кожної дитини. Багато істотної інформації можна також одержати з аналізу мовлення батьків та рідних дитини. Можна використати бесіди про дитину, спрямовані на розкриття особливостей мовлення дорослих, що складають мовленнєве середовище дитини.
Метод експертного оцінювання цінний тим, що можна врахувати різні думки про дитину. А головне — нейтралізувати суб’єктивізм, зменшити ймовірність помилки в оцінюванні особливостей розвитку дитини. В ролі вивчаємо освітній процес експертів можуть виступати педагоги, батьки, вихователь-методист, практичний психолог, інші люди, які добре знають дитину.
Для експертного оцінювання використовують, наприклад, такі анкети: особливості ігрової діяльності;темперамент дитини та його вплив на здатність до навчання;емоційні прояви дитини в різних ситуаціях.

Запропоновані анкети заповнюють різні спеціалісти (вихователь, музичний керівник, інструктор з фізкультури, практичний психолог) та батьки.
Психологічний тест – стандартизоване завдання, за результатами виконання якого судять про психофізіологічні і особові характеристики, знання, уміння і навички випробовуваного
Тестування – це дослідження певних якостей і властивостей дитини за допомогою тесту. Вихователь у роботі з дітьми може використовувати ігрові завдання, вправи, малювання на певну тему, що є елементами стандартизованих тестів і дають змогу отримувати ґрунтовнішу інформацію про дитину.
Під час використання тестових завдань слід дотримуватися певних правил:

Зважено підбирати тестові завдання відповідно до поставленої мети, з урахуванням віку. Тестування дошкіль¬ників має відбуватися в ігровій формі. Для тестування використовують наочні матеріали, з якими дитина виконує практичні дії.
Відводити певний час для роботи з кожною дитиною. При цьому враховувати її вікові та індивідуальні можливості, у разі потреби розділяти виконання завдання на два, три етапи.
Продумувати та спеціально готувати місце, де проводитиметься тестування. Місце має бути зручним для дитини і достатньо освітленим. При цьому в полі зору дитини не має бути предметів, іграшок, які відволікали б її увагу.
Спостерігати за поведінкою, реакціями дитини, відзначаючи активність, зацікавленість або навпаки — зниження працездатності.
Уникати будь-якого оцінювання — як позитивного, так і негативного, не порівню¬вати дитину з іншими, не ство¬рювати змагальних ситуацій.
Зберігати привітний, зацікавлений вираз обличчя, підтримуючи дитину.
Вибирати зручний час для проведення тестування, коли дитина активна, повна сил. Найчастіше — це перша половина дня, ранок. Для тестування не можна відривати дітей від цікавої діяльності, гри.
Серйозно ставитись до аналізування отриманих даних. Тестування-не самоціль, а лише засіб отримати інформацію, з якої треба робити висновки. Моделювання ситуацій — додатковий метод, що дає змогу конкретизувати зміст отриманої інформації відповідно до проблеми. Він полягає у створенні в природних умовах перебування дитини в дошкільному закладі ситуацій, що виявляють специфічні, проблемні (або невідомі, нерозкриті) прояви розвитку дитини. Скажімо, вивчається можливість дитини долати певні труднощі та спосіб їх подолання — самостійно, з допомогою доросло¬го, інших дітей. Моделювання ситуації передбачає створення певного ускладнення, наприклад, при будівництві будинку -відсутність важливої для побудови деталі.
Вихователь може змоделювати ситуації вибору, у яких дитина самостійно має вибрати:
будь-яку діяльність — малювати чи грати, читати чи бігати тощо;
матеріали і засоби — нові або добре знайомі;
вид і тему гри — рухливу або сюжетну, дидактичну або творчу;
роль у грі — головну або другорядну;
ситуації прийняття рішення, у яких дитина має здійснити моральний вибір – товаришу важко застібнути ґудзика — допомогти чи ні? не вистачило іграшок — забрати в іншого, поскаржити¬ся вихователю чи обрати щось на заміну?