Практичний психолог плекає
“ЯК БАТЬКАМ ПОВОДИТИСЯ З ДІТЬМИ ПІД ЧАС ВІЙНИ”
Надзвичайні ситуації, зокрема війна, спричиняють підвищення рівня стресу та тривоги. Особливо це стосується дітей. Саме тому батьки повинні мати базове розуміння того, як потурбуватися про дітей у надзвичайних умовах. Діти у сприйнятті світу та життєвих обставин орієнтуються на поведінку батьків.
Пропонуємо розглянути 5 порад, які допоможуть підтримати дитину у воєнний час.
- Спокійні ви – спокійна дитина
Демонструйте дитині спокій та надійність. Це допоможе їй легше адаптуватися до складних життєвих обставин. Будь-який прояв негативних емоцій – нормальна реакція в українських реаліях сьогодення, проте слід пам`ятати, що паніка, крики, сльози батьків викликають у дитини відчуття, що відбувається катастрофа.
- Не забувайте про обійми
Відчуття присутності батьків та їхньої любові – це найголовніший «термостат безпеки» для дітей. Тому не нехтуйте міцними обіймами, частіше тримайте дитину за руку та цілуйте. Дитина має відчувати, що ви поруч.
Проте слід розуміти: коли дитина хоче побути наодинці – варто дати їй таку можливість.
- Залучайте дитину
Живий контакт з батьками допоможе дитині відволіктись. Не слід залишати дітей наодинці з гаджетами. Замість цього можна пограти у рухливі ігри або з улюбленими іграшками. Також можна читати вголос, вивчати щось нове або займатися спортом. Будь-яка дія, виконана разом з батьками, допоможе дитині на деякий час відволіктися та гарно провести час.
- Транслюйте дитині відчуття безпеки
Проговорюйте дитині, що у будь-якому випадку захистите її від небезпеки. Пояснюйте, що саме ви робите для її та вашої безпеки: для чого залишаєте квартиру та спускаєтесь в укриття. Якщо доводиться евакуюватися, слід пояснити, чому це життєво необхідно. Варто також пояснити дитині, що дорослі її захищають, долаючи ворога. Вона має знати, що життя змінилось не назавжди. Частіше кажіть їй, що колись війна обов’язково скінчиться, але не називайте жодних часових термінів.
- Кажіть дитині правду
Важливо бути відвертими з дітьми навіть тоді, коли стається найгірше. Не обов’язково вдаватися до жахливих подробиць, але вона має знати правду.
ПАМЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ
“ЯК ПОДБАТИ ПРО ЕМОЦІЙНИЙ ТА МОРАЛЬНИЙ СТАН ДИТИНИ ПІД ЧАС ВОЄННОГО СТАНУ”
За прожиті місяці війни стадія «шоку» поступово проходить. Всі знають, що робити у випадку оголошення повітряної тривоги. Але основним завданням для батьків залишається турбота про емоційний та моральний стан дітей. Хтось перевіз дітей в максимально безпечне місце… Хтось створює таке місце вдома…
Декілька порад для батьків як дбати про емоційний та моральний стан дитини:
- Мінімізуйте перегляд новин з дитиною.
В ідеалі, уникайте їх перегляду при дитині.
2.Говоріть з дитиною. Багато. Постійно.
Намагайтеся бути максимально чесними та озвучуйте лише правдиві факти або те, в чому дійсно впевнені і у що вірите самі.
3. Діти потребують тактильності.
Намагайтеся створити відчуття безпеки: обіймайте дитину; ритмічними, проте не динамічними погойдуваннями рухайтеся вправо-вліво або вперед-назад; можна паралельно з цим погладжувати дитину або намугикувати якусь мелодію.
І не важливо скільки Вашій дитині років: 4 чи 12…
4.Не соромтеся говорити зі своєю дитиною про власні почуття та емоції.
Ви живі! У Вас є емоції! Ви вчите дитину тому, що проявляти їх – це нормально.
5.Прислухайтеся до дітей. Найчастіше, вони транслюють те, що переживають і відчувають мимовільно. Інколи, самі не розуміючи, що з ними відбувається.
Дуже гарно спрацює повторення за дитиною її ж тверджень. Наприклад: «Ти злишся на … Так?», «Ти боїшся, що …» і т.д.
6.Спостерігайте за грою дитини.
Саме в грі дитина проживає те, що свідомо прожити не в змозі. Гра може допомогти зрозуміти те, що дитина не зможе проговорити.
7.Частіше повторюйте дитині, що Ви поруч, що Ви її захищаєте, турбуєтеся про неї, що вона не самотня.
Намагайтеся бути в зоні постійного доступу: фізично, по телефону, по відеозв’язку (у випадках, коли доводиться бути окремо).
8.Дозвольте дитині брати із собою важливу річ або іграшку. Це створить додаткове відчуття безпеки. Якщо десь забувши лишатиме – нагадайте про неї. Якщо загубить – дозвольте посумувати, а, за потреби, запропонуйте обрати іншу для турботи.
9. Можна створити символічні ритуали перед сном. Наприклад, розмова на нейтральні або спільні теми або обійми із старшими дітьми. З молодшими дітьми може бути читання або складання казок, обійми та погладжування.
10.Допомагайте дітям знімати напругу в конструктивний спосіб.
Використовуючи такі ігри та техніки:
– можна рвати або зминати папір;
– гра в «паперові» сніжки;
– можна «боксувати» м’яку подушку;
– запропонуйте крик без крику: просимо дитину спробувати закричати, але без голосу (гучності);
– «стаканчик крику» або «мішечок крику»: можна кричати, але лише направивши цей крик в мішечок або стаканчик;
– ігри з водою (воду можна переливати із ємності в ємність) та піском.
КОРОНОВІРУСНА ПСИХОЛОГІЯ: ЯК ЗАСПОКОЇТИ У РОЗПАЛ ПАНДЕМІЇ
ПРАВИЛА, ЯКИХ ПОТРІБНО ДОТРИМУВАТИСЯ БАТЬКАМ ПІД ЧАС СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ
1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.
2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.
3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.
4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.
5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.
6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.
7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.
8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.
9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.
10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊
Дитина і смерть: як діяти?
Журнал “Дитячий садок” №3, 2016
У час збройного конфлікту маля може стати свідком бойових дій, принижень, знущань чи навіть смерті. Найгірше, це коли дитина втрачає близьку людину. Рідні не знають, як правильно повідомити їй про це, і починають щось вигадувати. Психологи застерігають, що така поведінка неправильна. Як побудувати конструктивну розмову — дізнаєтеся далі.
1. Обов’язково слід сказати дитині правду, якби це не було боляче. Часто батьки не говорять дітям про смерть близького через страх «зустрітися» з реакцією дитини, зїїпочуттями. Правда дитині потрібна для того, щоб зрозуміти ситуацію, різкі зміни в її житті. Через невідомість народжується страх. Малюк сприймає це по-своєму. Він може подумати, що причина в ньому, що він не такий, як усі, поганий, тому близька людина його покинула. Це може призвести до виникнення життєвого девізу на кшталт: «Я не вартий нічого в цьому житті». Можливий інший варіант розвитку подій — дитина подумає, що людина, яка померла, погана, оскільки покинула її. Це може призвести до думки про те, що не можна нікому довіряти в цьому світі, оскільки навіть рідна людина зрадила.
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО НАЛАГОДЖЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В СІМ’Ї
- Висловлюйте дитині свої щирі почуття до неї. Вона має знати, що її люблять, відчувати вашу любов.
- Якомога частіше обіймайте дитину: фахівці рекомендують робити це не менше ніж вісім разів на день.
- Налагоджуйте довірливі та гармонійні стосунки з дитиною, емоційно насичуйте ваше спілкування з нею.
- Створіть сімейний затишок в оселі, долучайте до цього процесу дитину. Разом із нею плекайте позитивну атмосферу у вашому домі.
- Цікавтеся щоденним життям дитини, зокрема її навчанням та дозвіллям. Будьте уважними до її захоплень.
- Проводьте якомога більше часу разом із дитиною, зокрема на вихідних. Вона має відчувати вашу любов, усвідомлювати свою потрібність.
- Частіше спілкуйтеся з дитиною, обговорюйте її дозвілля та навчання. Разом розв’язуйте проблеми, мрійте тощо.
- Оберігайте дитину від стресових ситуацій. Наприклад, якщо хтось із родини, кого дитина дуже чекає, затримується, попередьте її про це, підготуйте до того, що доведеться зачекати, аби запобігти появі в дитини стресу від такого очікування.
- Сприймайте дитину такою, яка вона є. Прислухайтеся до її прохань. Надзвичайно важливо відводити час на те, щоб вислухати та зрозуміти дитину.
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊
ПАМ”ЯТКА ПЕДАГОГАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ
Не всі діти, які перебувають у кризовій ситуації, потребують першої психологічної допомоги. У деяких із них достатньо ресурсів для самостійного виходу з кризового стану. Основне для дитини, яка перебуває в такому стані, — наявність поряд урівноважених і чуйних дорослих.
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊
ЯКЩО ДИТИНА ЛІВША
Багато хто з батьків виявляє стурбованість, якщо помічає, що їхня дитина пише, або малює не правою рукою, а лівою і намагається її перевчити або навіть звертається до лікарів. Ще два чи три покоління тому на лівшу дивилися настільки скоса, що це призводило до виникнення у дитини комплексу неповноцінності. Вчителі та вихователі вважали за свій обов’язок перевчити дитину, примушуючи брати олівець з лівої руки у праву руку. Однак ціла низка спостережень довела, що діти, котрі наперекір уродженим властивостям намагалися перейти до користування правою рукою, нерідко не лише починали заїкатися, але й втрачали впевненість у собі, ставали нервовими. Зараз більшість людей розуміє, що ніякої патології тут немає, так вже розпорядилась природа.
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊
ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ
Гіперактивна дитина щиро хоче стриматися, але не може. У її поведінці немає злого умислу – вона собою дійсно не володіє. Навпаки, це нею володіють суперечливі бажання, неусвідомлені потяги, тривога, страх, агресія.
Гіперактивні діти на людях поводяться набагато гірше, ніж удома: контакти з чужими людьми діють на них збудливо. Некерована дитина не переслідує якихось конкретних цілей, вона щиро не розуміє, до чого можуть призвести її дії. Наприклад, вона може вибігти на проїжджу частину, грати з гострими предметами і т.д.
Як же поводитися з гіперактивною дитиною? Найоптимальніший варіант – коли батьки беззастережно приймають свого малюка, беззавітно люблять його, але проявляють при цьому, скажімо так, ласкаву строгість.
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊
ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ
ПАСИВНИЙ
Дитина спокійна, мовчазна, нетоваристська, боїться незнайомих, переважно тримається біля найближчих членів родини. Дідуся і бабусю такий стан речей може цілком улаштовувати. Дитина утримується від планів на майбутнє, не просить, не вимагає іграшок або солодощів, не пропонує кудись піти, щось зробити, не ставить багато запитань – одним словом, зручна дитина, якщо від вас потрібно лише посидіти з нею декілька годин у відсутність батьків.
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊