Практичний психолог плекає

Гринь Тетяна Анатоліївна

спеціаліст

педагогічний стаж роботи 7 років

Молодий спеціаліст, який багато в чому ще прагне досягти висот професіаналізму, постійно займається самоосвітою та вдосконаленням педагогічної майстерності.

ПРАВИЛА, ЯКИХ ПОТРІБНО ДОТРИМУВАТИСЯ БАТЬКАМ ПІД ЧАС СПІЛКУВАННЯ З ДІТЬМИ

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.
2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.
3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.
4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.
5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.
6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.
7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.
8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.
9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.
10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

05.02.2018

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

Дитина і смерть: як діяти?

Журнал “Дитячий садок” №3, 2016

У час збройного конфлікту маля може стати свідком бойових дій, принижень, знущань чи навіть смерті. Найгірше, це коли дитина втрачає близьку людину. Рідні не знають, як правильно повідомити їй про це, і починають щось вигадувати. Психологи застерігають, що така поведінка неправильна. Як побудувати конструктивну розмову — дізнаєтеся далі.

1. Обов’язково слід сказати дитині правду, якби це не було боляче. Часто батьки не говорять дітям про смерть близького через страх «зустрітися» з реакцією дитини, зїїпочуттями. Правда дитині потрібна для того, щоб зрозуміти ситуацію, різкі зміни в її житті. Через невідомість народжується страх. Малюк сприймає це по-своєму. Він може подумати, що причина в ньому, що він не такий, як усі, поганий, тому близька людина його покинула. Це може призвести до виникнення життєвого девізу на кшталт: «Я не вартий нічого в цьому житті». Можливий інший варіант розвитку подій — дитина подумає, що людина, яка померла, погана, оскільки покинула її. Це може призвести до думки про те, що не можна нікому довіряти в цьому світі, оскільки навіть рідна людина зрадила.

ДАЛІ                                                                                                                                                   05.06.2018

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ ЩОДО НАЛАГОДЖЕННЯ ПОЗИТИВНОГО ПСИХОЛОГІЧНОГО КЛІМАТУ В СІМ’Ї

25.01.2016

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

ПАМ”ЯТКА ПЕДАГОГАМ ЩОДО ПРОФІЛАКТИКИ СТРЕСОВИХ РОЗЛАДІВ У ДІТЕЙ

Не всі діти, які перебувають у кризовій ситуації, потребують першої психологічної допомоги. У деяких із них достатньо ресурсів для самостійного виходу з кризового стану. Основне для дитини, яка перебуває в такому стані, — наявність поряд урівноважених і чуйних дорослих.

ДАЛІ                                                                                                                                                 24.09.2015

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

ЯКЩО ДИТИНА ЛІВША

Багато хто з батьків виявляє стурбованість, якщо помічає, що їхня дитина пише, або малює не правою рукою, а лівою і намагається її перевчити або навіть звертається до лікарів. Ще два чи три покоління тому на лівшу дивилися настільки скоса, що це призводило до виникнення у дитини комплексу неповноцінності. Вчителі та вихователі вважали за свій обов’язок перевчити дитину, примушуючи брати олівець з лівої руки у праву руку. Однак ціла низка спостережень довела, що діти, котрі наперекір уродженим властивостям намагалися перейти до користування правою рукою, нерідко не лише починали заїкатися, але й втрачали впевненість у собі, ставали нервовими. Зараз більшість людей розуміє, що ніякої патології тут немає, так вже розпорядилась природа.

ДАЛІ                                                                                                                                                    12.12.2014

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

ГІПЕРАКТИВНІ ДІТИ

Гіперактивна дитина щиро хоче стриматися, але не може. У її поведінці немає злого умислу – вона собою дійсно не володіє. Навпаки, це нею володіють суперечливі бажання, неусвідомлені потяги, тривога, страх, агресія.
Гіперактивні діти на людях поводяться набагато гірше, ніж удома: контакти з чужими людьми діють на них збудливо. Некерована дитина не переслідує якихось конкретних цілей, вона щиро не розуміє, до чого можуть призвести її дії. Наприклад, вона може вибігти на проїжджу частину, грати з гострими предметами і т.д.
Як же поводитися з гіперактивною дитиною? Найоптимальніший варіант – коли батьки беззастережно приймають свого малюка, беззавітно люблять його, але проявляють при цьому, скажімо так, ласкаву строгість.

ДАЛІ                                                                                                                                                  18.12.2014

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

ПСИХОЛОГІЧНІ ТИПИ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

ПАСИВНИЙ
Дитина спокійна, мовчазна, нетоваристська, боїться незнайомих, переважно тримається біля найближчих членів родини. Дідуся і бабусю такий стан речей може цілком улаштовувати. Дитина утримується від планів на майбутнє, не просить, не вимагає іграшок або солодощів, не пропонує кудись піти, щось зробити, не ставить багато запитань – одним словом, зручна дитина, якщо від вас потрібно лише посидіти з нею декілька годин у відсутність батьків.

ДАЛІ                                                                                                                                                  05.01.2015

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊