Далі
Вихователь обговорює з дітьми, як можна інсценувати той чи інший епізод, а потім дає можливість кожному учаснику гри зобразити тему по-своєму. Можна запропонувати дітям самостійно обрати одне одному тему для імпровізації, а можна за допомогою міміки й певних атрибутів загадати загадку, де відгадкою буде тема, яка також інсценується. Під час таких ігор важливо, щоб діти самостійно знаходили ті рухи, словесні вирази, які вони вважа¬ють відповідними для тих чи інших героїв. Добре, коли діти запам’ятовують яскраві вирази з народних творів; але важливо й те, щоб вони придумували власні висловлювання, щоб самі добирали відповідний до цієї драматизації матеріал; вигадували, якими зовнішніми озна-ками вирізнити тих або інших дійових осіб.
Імпровізація — це особливий вид художньої творчості, у ході якої твір створюється під час його виконання.
Такий вид творчості, як імпровізація, був достатньо популярним у різні часи. Неперевершеним майстром імпровізації, за словами очевидців, уже з десяти років був юний В. Моцарт. Композитор Й. Бетховен, у свою чергу, зумів подолати суворість великого маестро В. Моцарта тим, що пропонував до його уваги імпровізації на задані теми.
Імпровізація використовується у вокальній народній музиці — фольклорі. Під час занять у ДНЗ імпровізація — це музична творчість дітей, їхні власні музичні твори й виконання або оформлення жестикуляцією в заданому музикою ритмі, темпі та характері.
Музична імпровізація може передаватися в різних видах — вокальному, інструментальному, ритмічному.
Використання імпровізації — перспективний прийом для формування пізнавального інтересу до музики та накопичення музично-творчого досвіду дітей. При цьому виді роботи дитина відразу імпровізує за допомогою музики. Крім того, для імпровізації не потребується жодних додаткових зусиль: кожен має голос, долоньки, щоб замінити музичний інструмент, і руховий апарат для створення ритмічних рухів під музичний супровід. Цей вид діяльності підвищує емоційний рівень сприйняття музики, а також розвиває голосовий апарат, вокально-слухові навички, музично-слухові уявлення.
Ідеальний варіант для музичного керівника — присвятити імпровізації все заняття. Кожен етап заняття (запитання, відповіді, бесіда з дітьми за новим матеріалом і повторення вивченого) не промовляється, а проспівується. Але це потребує особливого навантаження, тому доречніше застосовувати імпровізацію як один із компонентів заняття.
Ігри-інсценізації — це ігри, у яких діти виконують певні рухи під власний спів. Водночас діти запам’ятовують пісенний текст, а їхні рухи відповідають сюжету. Ігри-інсценізації розвивають почуття ритму, адже діти із задоволенням вико-нують ритмічні рухи під супровід пісень. Рухи, що покуплетно змінюються відповідно до сюжету конкретного куплету, викликають, крім формування почуття ритму і вміння вокалізувати, ще й емоційну піднесеність.
Форми імпровізації на музичних заняттях
Музичне привітання
Перші кроки в імпровізації — це привітання, де найчастіше відповіді дітей безпосередньо дублюють інтонації музичного керівника.
Перше ознайомлення з імпровізацією відбувається під час розучування привітання, коли музичний керівник співає своє привітання на одній ноті на слова:
– Діти, добрий день!
У хоровій відповіді діти повторюють інтонацію педагога й ритмічний рисунок:
— Добрий день, добрий день!
Музичне привітання створює в дітей необхідний робочий настрій, вони одразу готуються до незвичайної діяльності.
Цікавим для вихованців є музичне завер¬шення заняття, коли прощання педагога з дітьми та їхня відповідь також співається, а не промовляється.
Музичне знайомство
Початковими спробами навчити дітей імпровізації вважається і прохання проспівати своє ім’я. Це відомий, зарекомендований прийом. Приклад його виконання демонструє педагог, проспівуючи своє ім’я й по батькові.
Потім він просить дітей по черзі проспівати своє ім’я. Для цього він звертається до вихованців із проханням дати свої відповіді на його музичне запитання: «Як тебе звати?». Запитання також виконується на звуки тонічного тризвуку гами до-мажор (соль-соль-мі-мі-до).
Діалог музичного керівника з дитиною
У цьому випадку музичний керівник, проспівуючи, ставить свої запитання, а дитина відповідає на них, співаючи. Наприклад: «Як тебе звати? Скільки тобі років? Яку пору року ти любиш?», — або запитання щодо обговорення прослуханого музичного твору: «До якого жанру належить музика? Який у неї характер? Хто її виконує?».
Співоча перекличка в парах між дітьми
Одна дитина проспівує своє запитання, наприклад: «Агов, де ти?». її партнер відповідає, співаючи: «Я тут».
Імпровізація на звуконаслідування
Імітація знайомих природних звуків — голосу зозулі, кішки, звуку годинника, барабана або голосів героїв знайомих казок та мультфільмів у різному настрої (кішка в хорошому настрої або сердиться тощо).
Міні-розповіді з використанням імпровізації
Музичний керівник або вихователь читає або розповідає сюжет. Завдання дітей: у необ¬хідних місцях виконати свої приклади імпрові¬зацій.
Наприклад: діти пішли до лісу, а щоб не за¬губитися, почали перегукуватися — … (далі діти повинні проспівати імпровізації).
У лісі вони почули спів зозулі — … та стук дятла — … Закрапав дощик —… Потім виглянуло сонечко і заспівав соловейко — …
Який у кого голос
Музичний керівник для музичних імпровізацій та вправ може використовувати в цьому виді творчості книжку з необхідними ілюстраціями, ставлячи дітям запитання: «Який голос матиме кожний із героїв, зображених на ілюстраціях?».
Імпровізація з використанням віршів
Цей вид творчої роботи завжди цікавий для дітей. Така робота починається з розучування слів. На початковому етапі опанування імпровізації текстом може бути звичайний віршований рядок.
Далі рекомендується проведення попередньої бесіди про особливості поетичного настрою й характер музики.
Ритмічно-рухова імпровізація
Імпровізація стає ще привабливішою, якщо, крім розспівування, використовуються рухи.
Зазвичай у цьому випадку тексти заздалегідь розучуються для виконання хором на один відповідний мотив.