Далі

Етапи роботи з підготовки до театралізованої вистави
Етап І
На початку роботи пропонуємо дітям му¬зично-рухові вправи, під час яких вони в ігровій формі із задоволенням виконують різні іміта¬ційні рухи відповідно до літературного тексту, наприклад:
Музика лунала, солдатики по доріжці кроку¬вали!
(Діти ідуть під марш.)
Раптом на доріжці побачили лисичку!
(Імітація рухів лисички.)
Де не взявсь, із-за кущів вийшов ведмідь.
(Імітація ходи ведмедя.)
Тут і зайчики по доріжці пострибали
(імітація руху зайчиків),
А за ними вовки не відставали
(імітація руху вовків),
Поряд їжачки грибочки шукали.
(імітація руху їжаків).
Навіть півник прийшов,
«Ку-ку-рі-ку» заспівав, по доріжці мандрував!
(Імітація ходьби півника.)
А за півником ішли і дідусі, й бабусі!
(Імітація ходьби дідуся і бабусі.)
Закрутило, завертіло, мабуть, зараз буде злива!
Ведмедики побігли, їжачки побігли,
А за ними і діти побігли!
(Біг під музичний супровід характерним кроком відповідно до тексту.)
Бігли, бігли — і втомились!
Ведмедик втомився, упав,
Зайчик стояв-стояв, теж упав!
А за ними їжачок впав і став, як колобок!
(Сценічне падіння відповідно до тексту.)
Так можна вдосконалювати рухи, які будуть необхідні дітям під час інсценізації будь-якого твору.
Як видно з прикладу, під час таких ігор діти вчаться імітувати характерну поведінку тва¬рин, відображати вік людини, імітувати сценіч¬не падіння героя. До речі, такі вправи викли¬кають у дітей ще й дослідницький інтерес. (Чи падаючи лисичка встигає підставити хвостик? Чи їжачок не вколеться своїми колючками?)
Етап II
Дуже важливим місцем під час інсценізації твору є вміння співвід¬носити слова із рухами. Діти часто спочатку говорять, а потім вико¬нують. Отже, для того щоб вони не лише співвідносили свої рухи зі словами, а й могли показати їх зміст, можна запропонувати ігрові вправи.
Вправа «Хмаринки-веселинки»
Вітер віяв, повівав і хмаринки всі зібрав.
(Діти сідають по колу на подушки.)
Ми хмаринки-веселинки
(діти похитують долоньками праворуч-ліворуч),
Дощові краплинки.
(Струшують кистями рук.)
Разом в коло всі ставаймо
(беруться за руки, піднімають і опускають їх),
Дружно гру розпочи¬наймо!
Етап III
Для демонстрації характеру героїв, їхньої рухливості необхідна фізична витривалість. На цьому етапі дуже доречно запропонувати юним акторам аеробічні вправи. Такі вправи мо¬жуть бути як без предметів, так і з ними (сул¬танчиками стрічками тощо).

Етап IV
Для більш суттєвого перевтілення дітей у певний образ їм допоможуть психогімнастичні вправи, діти можуть уявити себе квіткою, хмаркою, листочком тощо. Під час таких вправ доречними будуть дихальні вправи. (Діти мо¬жуть щось понюхати, подмухати.)
Психогімнастика «Осінній листочок»
«Я — листочок, я маленький осінній листо¬чок. Мене зірвав легенький вітерець, і я лечу, кружляю над землею. Вітерець гойдає мене то вправо, то вліво, то крутить на місці, і я падаю. Падаю, падаю, падаю…».
(Діти сідають на подушки.)
Погляньте, які красиві листочки подарува¬ла нам осінь, як вони гарно пахнуть.
(Діти беруть уявний листок до рук, нюхають його, роблять вдих через ніс, на видих чітко вимовляють фрази: «Гарно пахне», «Листя гарно пахне», «Листя дуже гарно пахне».)
Етап V
На цьому етапі діти вже безпосе¬редньо ознайомлюються із твором, який будуть інсценувати. Наприклад, вихо¬ватель пропонує:
«Діти, нам осінь подарувала не лише це чудове листя, а й ціка¬ву казку.
Послухайте її, будь ласка».
Казка про зайчика
Жив собі у лісочку маленький Зай¬чик. Він завжди був засмучений і не- задоволений. Коли інші звірятка бавилися, зайчик ходив сам- один осторонь.
Одного разу Зайчик по¬бачив їжачка .із яблучками на спині.
– Ти куди ідеш? — запитав.
– Тобі несу. Скуштуй, які солодень¬кі мої яблучка. (Педагог виймає з коши¬ка справжнє яблуко, діти його нюхають.)

– Сіли вони у травичці й почали ласувати яблучками.
– Неподалік на кущі ліщини сиділа Білочка. Побачила їжачка і Зайчика, вирішила приєдна¬тися. Зірвала горішки і пострибала до веселої компанії.
– Привіт, що робите? — запитала Білочка.
– Яблучка їмо, — відповіли їжачок із За¬йчиком.
– А можна і мені скуштувати? А я вам дам смачненькі горішки. (Педагог виймає жменьку горішків, показує.)
– Можна. Ось, тримай.
Білочка розкусила горішки й дала їжачкові та Зайчику, а сама взяла солодке яблуко.
Сиділи звірятка, розмовляли, сміялися, і так їм гарно, весело!
Коли звечоріло, почали їх гукати їхні матусі додому. Не хотілося друзям розлучатися, та ні¬чого не вдієш. І вони домовилися зустрітися наступного дня.
Пострибало додому Зайченятко веселе-веселе. Розповіло про все мамі. Мама усміхнулася і сказала:
– Я рада, що ти вже маєш друзів. Іди мий лапки, вушка, чисть вусики, повечеряй і лягай спатки. А завтра пригостиш своїх друзів солод¬кою морквинкою.
– Дякую, мамочко! — відповів Зайчик і під¬стрибом побіг до умивальника.
Завтра він знову буде гратися зі своїми дру¬зями.
Після прослуховування зазвичай обговорюється зміст казки, вихователь готує кілька запитань, які допоможуть дітям запам’ятати дії.
• Чи сподобалася вам казочка, діти?
• Як ви думаєте, чому Зайчик ходив спочат¬ку сумний?
• З ким подружився Зайчик?
• Чим пригостив їжачок Зайчика і Білочку?
• А Білочка чим пригостила друзів?
• Чим мама-Зайчиха запропонувала при¬гостити його друзів?
Етап VI
Після обговорення прочитаного твору педагог підводить дітей до зов-нішнього перетворення в героя казки. Їм пропонується обрати для себе
ту роль, яка сподобалася, дібрати відповідний костюм.
Отже, Зайчик подружився із звірятками, їм сподобалося пригощати одне одного гостин¬цями і разом веселитися. А зараз ми з вами пе-ретворимося на лісових звірят за допомогою гриму і, як справжні актори, мімікою, жестами та рухами покажемо героїв казки та лісових звірят.
(Діти самостійно або з допомогою дорослого одягають костюми, наносять грим на обличчя.)

Етап VII
На передостанньому етапі юні актори по¬винні показати свої образи. Для цього дуже зручно використати гру-пантоміму «Зроби, як..».
Дорослий словесно спонукає дитину до по¬казу пантоміми: зайчик весело стрибає (радіє сонечку, зустрів друзів), засумував (немає друзів, сонечко сховалось, болить лапка), злякався, зра¬дів (знайшов грибок, понюхав…), здивувався тощо. Отже, за допомогою імпровізації діти показують поведінку тварин, у яких вони загримувалися.
Звертаємо увагу на те, що діти можуть обра¬ти одного й того самого героя удвох чи втрьох. Кожен, звичайно, зіграє по-своєму, як він відчу¬ває. Діти виступають по одному, а всі інші сіда¬ють на подушки чи стільці і стають глядачами. Разом із педагогом активно аплодують кожно¬му виконавцю.
Після кожного виступу педагог звертає ува¬гу на своєрідність показу, схвалює, дякує за ці¬каву імпровізацію.
У кінці цього етапу дітям повідомляємо, що вони вже навчилися бути справжніми ак¬торами і готові показувати казку повністю. Для цього необхідно вибрати твір, який будуть інсценувати, з’ясувати ролі і виконавців, дове¬сти значення відповідальності (якщо роль обра¬на, то потрібно довести весь процес до кінця — демонстрація вистави батькам чи дітям з іншої групи).
Етап VIII
На завершальному етапі робота проводить¬ся безпосередньо щодо підготовки вис¬тави за обраним твором із визна¬ченими виконавцями. Тут пе-дагог працює над дикцією, інтонацією, діями тощо.