Далі

  1. МОТИВАЦІЙНИЙ МОДУЛЬ

Вправа «Асоціація імені»

МЕТА: встановити емоційний контакт між учас­никами групи. Кожен учасник називає своє ім’я, потім на­зиває якусь одну свою характерну рису, яка починається тією ж літерою, що і його ім’я. Наступ­ний учасник повторює імена і характеристики попередніх учасників та додає власні.

Наприклад: Віра — відповідальна.

Віра — відповідальна, а я — Женя — жит­тєрадісна…

Вихователь-методист звертає увагу на роз­маїття названих якостей, а також наголошує, що всі учасники дуже різні, але вони будуть викону­вати спільну роботу.

      2. ТЕОРЕТИЧНИЙ МОДУЛЬ

Інформаційне повідомлення  «Поводження з дітьми та його наслідки»

Жорстоке поводження з дітьми — це фено­мен, існування якого відоме з часу появи історич­них записів людства. Оскільки насилля — не лише соціальне явище, воно пов’язане з природою лю­дини.

На сьогодні, не існує єдиного визначення терміну «жорстоке поводження: з дітьми». Про­те більшість дослідників і практиків у розвине­них країнах користуються визначенням, запро­понованим відомим американським психологом італійського походження Джеимсом Гарбаріно (Латез СагЬагіпо): «Будь-яку дію або бездіяльність стосовно дитини з боку батьків, осіб, які їх замі­нюють, а також закладів або суспільства загалом, внаслідок чого порушено фізичний або психіч­ний розвиток, здоров’я або благополуччя дитини,а також обмежено її права Й свободи вважають жорстоким поводженням з дітьми».

Основними формами жорстокого пово­дження з дітьми є:

Психологічне (емоційне) насильство є стриж­нем усіх видів насильства і зневаги стосовно дітей. Переважна більшість дослідників вважають, що психологічні особливості жертв насильства спри­чинені не стільки фізичними травмами, скільки на­сильством над особою.

Психологічне (емоційне) насильство може виражатися як грубим поводженням з дитиною, так і нелюбов’ю, несхильністю до неї, які демон­струються різними способами. Якщо батьки по­стійно принижують, залякують та ображають дитину, брутально поводяться з нею, створюють для неї стресові ситуації, якщо вони рідко бува­ють задоволені дитиною, насміхаються над нею, то з упевненістю можна говорити про психоло­гічне насильство над дитиною. Також емоційним насильством вважають відсутність емоційного контакту батьків з дитиною, коли батьки не про­являють своєї любові до дитини, не підбадьорю­ють і не приймають її.

Враховуючи думки провідних фахівців у цій галузі, пропонуємо таке робоче визначення пси­хологічного насильства: «Психологічним (емоцій­ним) насильством є одноразова або хронічна пси­хічна дія на дитину або “її нехтування батьками чи іншими дорослими, що призводить до порушення емоційного розвитку дитини, її поведінки і здат­ності до соціалізації.»

Виокремлюють п’ять основних типів руйнівної поведінки значущих для дитини дорослих, зокрема батьків, що заважають здоровому розвитку дитини, порушують її віру у себе, сприяють появі різних емоційних проблем і неадекватної пове­дінки:

 

Сексуальне насильство або розбещен­ня — це залучення дитини з її згоди або без такої до сексуальних дій з дорослим (або з людиною, старшою за неї на три й більше років) з метою отримання останнім сексуального задоволення або вигоди.

Існує поширена думка, що особи, які вчи­няють сексуальне насильство над дітьми, страж­дають психічними захворюваннями, настільки їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж: інші люди, все ж таки пере­важно — це звичайні люди, але з певними психо­логічними особливостями.

Сексуальне насильство впливає на фізич­не та психічне здоров’я і розвиток дитини, пору­шує процес її соціалізації. Травматичні наслідки насильницьких дій можуть негативно впливати на особистісний розвиток дитини протягом три­валого часу, інколи — все життя.

Фізичне насильство — це навмисне нане­сення фізичних ушкоджень (травм) дитині бать­ками (іншими особами), що спричиняють пору­шення фізичного чи психічного здоров’я дитини і потребують медичного втручання, або позбавля­ють життя.

Основними психологічними наслідками фізичного насильства є симптоми,. обумовлені стресом — напруженість, головний біль, пси­хосоматичні розлади. Дитина, яку ображають, стає замкнутою, тривожною. Оскільки вона не знає, коли станеться наступний напад, дити­на завжди насторожи, для неї характерна підви­щена збудливість, готовність до нападу, а також страх перед майбутнім випробуванням болем. Щоб уникнути цього, дитина намагається не ду­мати і не говорити про травмуючи події, вона прагне витіснити всі думки і спогади про запо­діяну їй шкоду. На всі запитання, пов’язані з та­кими подіями, маленькі діти часто відповідають «не знаю».

Відчуваючи гнів проти того, що з нею від­бувається, дитина стає агресивною щодо слаб­ших — дітей чи тварин. Для дітей, що пережива­ють фізичне насильство, характерні нав’язливі думки, що з’являються ніби нізвідки, тому їм важ­ко зосередиться на грі або на занятті, вони неу­важні, уникають спілкування з однолітками, від­стають у розвитку.

Нехтування інтересами та потребами ди­тини — це відсутність належного забезпечення основних потреб дитини в їжі, одязі, житлі, ви­хованні, освіті, медичній допомозі з боку батьків або осіб, які їх замінюють, в силу об’єктивних причин (бідність, психічні хвороби, недосвідче­ність) і без таких.

Звичайно ж, усім батькам добре відоме зна­чення повноцінного харчування, належного догля­ду, надання своєчасної медичної допомоги для нор­мального зростання і розвитку дитини. А от про значення емоційного спілкування для розвитку дитини, особливо у перші роки життя, на жаль, знають не всі. Перший рік життя дитина прово­дить з матір’ю, і порушення материнсько-дитячих стосунків у цей період завдає непоправної шкоди не лише психічному, а й фізичному розвитку ди­тини. Нехтування емоційними потребами дитини, відсутність доброзичливого, ніжного спілкування з дитиною під час догляду, відсторонення від про­блем розвитку дитини тісно пов’язані з психоло­гічним (емоційним) насильством.

Усі форми жорстокого поводження пов’язані між собою та негативно впливають на особистість дитини.

  1. ПРАКТИЧНО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ МОДУЛЬ

Тренінг «Виховання любов’ю»

МЕТА:

сприяти усвідомленню “учасниками тре­нінгу важливості відповідального став­лення до батьківства;

ОБЛАДНАННЯ:

ХІД ТРЕНІНГУ:

Практичний психолог: Наш тренінг я розпочну словами видатного українського педагога Василя Сухомлинського: «Дитинство — найважливіший період людського життя, не підготовка до май­бутнього життя, а справжнє, яскраве, самобут­нє, неповторне життя. І від того, як пройшло ди­тинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що увійшло до її розуму і серця з навколишнього світу, — від цього у вирішальній мірі залежить те, якою людиною стане сьогоднішній малюк».

Вправа «Правила для групи»

Мета:виробити   правила   роботи   групи   для ефективного її функціонування. Практичний психолог: Для того щоб ми могли ефективно працювати, необхідно прийняти пра­вила. Це — закони групи, за якими вона живе під час тренінгу. Пропоную пригадати вірші, пісні, крилаті вирази, зміст яких відображатиме те чи те правило роботи у групі.

Практичний психолог записує всі пропозиції педагогів. Після їх обговорення складають перелік прийнятих правил.

Вправа «Слова схвалення»

Мета:отримати комплімент, похвалу, позитив­ний емоційний заряд. Практичний психолог: Я пропоную вам уявити себе дитиною будь-якого віку. Згадайте, які слова схвалення Вам хотілось тоді почути або які з них були для вас найважливішими. Тепер «подаруй­те» ці слова сусіду зліва. Він, у свою чергу, робить те саме, і так по колу, аж поки кожен з учасників не висловиться.

Питання для обговорення:

Вправа «Мій день народження»

Мета:

Практичний психолог: Я пропоную вам за допо­могою жестів та міміки вишикуватися у шерен­гу у порядку знаків зодіаку, а потім об’єднатися у чотири групи за трипліцитетами стихій: вогня­ний (Овен, Лев, Стрілець), повітряний (Близня­та, Терези, Водолій), земний (Телець, Діва, Козо-ріг) та водяний (Рак, Скорпіон, Риби).

Вправа «Образ щасливої дитини»

Мета:

Після групових презентацій практичний психолог зауважує, що однією зі складових щастя дитині є наявність батьків.

Вправа «Стилі батьківської поведінки»

Мета:

Практичний психолог: Шановні колеги, кожна група отримає картку з характеристикою певного стилю поведінки: авторитарний, ліберальний опікунський, демократичний. Вам. необхідне ознаймитися з текстом картки і поміркувати над, ми запитаннями:

Після групової роботи, представник кожної групи зачитує характеристику певного стилю поведінки і презентує результати обговоренню

Підсумовуючи презентації групової роботи, практичний психолог звертає увагу педагогів на те, що оптимальним для сімейного виховання вважають демократичний стиль, якому притаманний високий рівень вербального спілкування між дітьми і батьками, готовність батьків прийти на допомогу дітям, віра батьків в успішну самостійну діяльність дитини,

адекватний батьківський контроль.

Інформаційне  повідомлення
«П’ять шляхів до серця дитини»
Мета:                                         

Існує п’ять способів виразити свою любов до дитини:

Практичний психолог прикріплює на дошку малюнок із зображенням дитини і смужки з написами «дотик», «слова заохочення», «час», «подарунок», «допомога».

Дотик — один із найважливіших проявів лю­бові до дитини. У перші роки життя дитині необ­хідно, щоб дорослі брали її на руки, обіймали, гладили по голові, цілували тощо. Тактильна лас­ка однаково важлива і для хлопчиків, і для дівча­ток. Виражаючи свою любов до дитини цього віку за допомогою ніжних дотиків, голубіння, поцілун­ків, ви домагаєтеся більшого емоційного відгуку, ніж словами «Я тебе люблю».

Слова заохочення. Коли ми хвалимо дитину, ми дякуємо їй за те, що вона зробила, чого досягла сама. Проте не треба хвалити дитину надто часто, адже тоді слова втратять усю силу і сенс. Кожна похвала має бути обгрунтованою та щирою.

Час, присвячений спілкуванню з дити­ною, — це ваш подарунок для неї. Ви ніби гово­рите: «Ти потрібна мені. Мені подобається бути з тобою». Іноді діти, для яких батьки не знаходять достатньо часу, саме поганими вчинками привер­тають до себе їхню увагу: бути покараним краще,ніж бути забутим. Тож як би ви не були заклопо­тані, потрібно приділяти час не лише хатнім спра­вам, перегляду телепередач, іншим задоволенням,а насамперед — своїй дитині.

Подарунок. Багато батьків використовують подарунки, щоб «відкупитися» від дитини. Діти, які одержують ці подарунки, починають вважати, що любов можна замінити різними речами.

Слід пам’ятати, що ні кількість, ні коштов­ність подарунків не відображують силу почуття. Справжній подарунок дарують щиро: не б обмін, а просто так.

Допомога. Кожного дня діти звертають­ся до нас з різними запитаннями проханнями про допомогу. Завдання дорослих :— почути за­питання та відповісти на них, вчасно допомогти дитині. Якщо дорослі допомагають дитині і ро­блять це з радістю, то душа дитини наповнюється любов’ю. Якщо батьки буркотять і сварять дити­ну, така допомога її не радує.

На кожному етапі розвитку дитини ми по-різному виражаємо свою любов до неї. Дуже важ­ливо обрати саме ту форму вираження (дотик, слова заохочення, час, подарунки, допомогу), яка веде до серця дитини.

  1. ПІДСУМКОВО-РЕФЛЕКСІЙНИЙ МОДУЛЬ

Вправа «Валіза, м’ясорубка, кошик»

МЕТА:

провести загальну оцінку заходу.

ОБЛАДНАННЯ:

і по червоному, жовтому та синьому арку­шу для кожного учасника семінару.

Вихователь-методист пропонує учасникам записати на кольорових аркушах свої враження від заходу: