Рухливі та спортивні ігри
Рухливі ігри для дітей молодшого дошкільного віку
Ігри з ходьбою, бігом, рівновагою
► «Біжіть до мене». Діти сидять на стільцях або лаві на одному боці майданчика. Вихователь відходить від дітей і кличе: «Біжіть, біжіть до мене!» Діти біжать до вихователя, а він зустрічає їх простягнутими руками і каже: «Прибігли! Ну, а тепер йдіть назад». Діти йдуть назад і сідають на свої місця.
► «Біжіть до прапорця». Діти отримують по два прапорці — синього і зеленого кольору. Вихователь стає на одному боці майданчика і тримає в одній руці синій, а в іншій — зелений прапорець. Діти з прапорцями синього кольору вишиковуються в шеренгу з боку руки, що тримає синій прапорець, а діти із зеленими — навпроти зеленого прапорця вихователя. Вихователь каже: «Ідіть гуляти!» Діти вільно ходять по майданчику або бігають. Вихователь у цей час переходить на інший бік майданчика і зі словами: «Раз, два, три, скоріш до прапорця біжи!» — розводить руки з прапорцями у різні сторони. Діти повинні бігти до прапорців свого кольору і шикуватися в шеренгу. Коли всі діти правильно вишикуються, вихователь пропонує їм підняти прапорці над головою і помахати ними.
► «Діти в лісі». Діти сидять на стільчиках, поставлених на одному боці майдан-чика. На слова вихователя:
Діти по лісочку гуляють,
Листячко жовте збирають,
У пучечки гарно складають,
Догори високо піднімають,—
діти розходяться по всьому майданчику і виконують відповідні рухи: збирають листя або квіти то правою, то лівою рукою і піднімають їх догори. На слова вихователя: «На свої місця!» — діти біжать до своїх стільців і сідають на них. Перемагає та дитина, яка впродовж гри не помилялась у виборі свого стільця.
► «Знайди свій колір». Діти стають у декілька кіл або шикуються в шеренги в різних місцях майданчика — це їхні «хатки». У кожному кутку майданчика вихователь ставить на підставці кольоровий прапорець (синій, жовтий, червоний, зелений), а діти повинні запам’ятати колір свого кутка. На слова ви-хователя: «Йдіть гуляти!» — діти розходяться по майданчику і починають х-дити, бігати або гратися. Після слів вихователя: «Знайди свій колір!» — діти біжать до своєї «хатки» — прапорця відповідного кольору.
► «Конячки». Група дітей розбивається на пари: одна дитина зображує «конячку», інша — «кучера». «Кучер» запрягає «конячку» (надіває на неї віжки), «конячка» біжить туди, куди їй вказує «кучер». Після повернення додому «кучер» «годує» та «чистить» «конячку». Потім діти міняються ролями і знову вирушають у путь.
► «Миші та кіт». Діти-«миші» сидять у «нірках» — на стільцях з одного боку майданчика або вздовж стін кімнати. Неподалік від них сидить «кіт», роль якого спочатку виконує вихователь. «Кіт» засинає, а «миші» розбігаються по майданчику. «Кіт» прокидається, починає нявкати і ловити «мишей», а ті мають встигнути повернутися до своїх «нірок» і сісти на свої місця.
► «Пташка й пташенята». Вихователь зображує «пташку», діти — «пташенят», а одна дитина обирається на роль «кота». «Кіт» сидить на стільці осторонь, а «пташка» з «пташенятами» ходить або бігає по майданчику. Знайшовши «зернятко», «пташка» проголошує: «Пі-пі-пі!» «Пташенята» збираються нав¬коло неї, присідають і вдають, ніби клюють «зернятка». Потім «пташка» пере¬бігає в інше місце, «пташенята» переміщуються за нею, розмахуючи «крилами» — розводячи руки в сторони. Наближаючись до «кота», вихователь каже:
Кіт очіші відкриває
І пташенят наздоганяє.
Після цього «кіт» нявчить і біжить за «пташенятами», які тікають від нього, намагаючись сховатися у спеціальне місце — «пташарню». Вихователь- «пташка» захищає «пташенят», розводячи руки в сторони, і говорить: «Геть, кішко, не віддам тобі пташенят!»
Ігри з повзанням і лазінням
► «Бджілка». Діти-«бджілки» сидять у двох-трьох «вуликах», перед якими на-тягнуто шнур на висоті 40—50 см. Навколо майданчика на столах розставлено квіти. На слова вихователя:
Бджілки в поле захотіли І знялися й полетіли,—«бджілки» вилітають з «вуликів» із гудінням і починають кружляти по майданчику. На слова вихователя: «На квіточки тихенько всі присіли»,— «бджілки» підлітають до квіточок і присідають. Вихователь каже: «Знову полетіли»,—діти продовжують бігати («літати»). Ці рухи — біг і присідання — повторюються декілька разів. На слова вихователя: «Бджілки у вулики полетіли!» — діти швидко повертаються на свої місця. Вихователь відзначає, яка «бджілка» швидше за всіх повернулася на своє місце.
► «Квочка й курчата». Діти зображують курчат, а вихователь — квочку. На од-ному боці майданчика обмежене шнуром (на висоті 40—50 см) місце — «дім», де мешкають «курчата» і «квочка». Збоку знаходиться «великий хижий птах». «Квочка» підлазить під шнур і вирушає на пошуки «корму». Через деякий час вона починає кликати «курчат»: «Ко-ко-ко!» За цим сигналом всі «курчата» підлазять під шнур, біжать до «квочки» і разом з нею гуляють по майданчику. Коли вихователь говорить: «Великий птах!» — усі «курчата» швидко біжать додому, а «хижий птах» намагається їх упіймати.
► «Кішка і кошенята». Усі діти розділяються на дві підгрупи: одна — це «кішки», а решта — «кошенята». Кожна «кішка» з двома «кошенятами» сідають на ві-докремлених трьох стільцях перед натягнутим шнуром або дугою, решта «кошенят» підлазить під дугу або шнур і тихо стрибає на двох ногах. За сигна-лом вихователя «кішки» починають нявкати, а «кошенята» повертаються до своїх «хаток». Виграють ті діти, які правильно виконували завдання вихователя й першими повернулися на свої місця. Під час повторення гри вихователь змінює ролі дітей. Також можна на дугу або шнур причепити дзвоника, до якого не слід торкатися.
Ігри з киданням та ловленням предметів
► «Підкинь м’яч вище». Діти беруть м’ячі й розходяться по майданчику. Кожний з них підкидає м’яч обома руками вгору і намагається спіймати його. Якщо ди-тина не піймала м’яч, то вона піднімає його з землі та за сигналом знову підкидає його. Спочатку грає половина групи, потім після кількох повторень — вся група. Слід стежити, щоб діти ловили м’яч кистями рук, не притискуючи його до грудей. Для цього найкраще використовувати м’ячі діаметром 12-15 см.
► «Прокоти м’яч у ворота». Діти сидять на стільцях. Посередині майданчика роблять ворота (вихователь ставить дві лави або два стільці). Проти воріт з кожної сторони на відстані 0,5—1 м креслять по одній лінії. Вихователь викликає будь-кого із дітей до однієї з цих ліній, сам стає на іншій лінії з протилежного боку і котить м’яч крізь ворота. Дитина ловить м’яч, котить його назад вихователю двома руками і повертається на своє місце. Потім виходить інша дитина. Гра повторюється доти, поки всі діти не візьмуть у ній участь.
► «Хто далі кине торбинку (м’яча)?» Діти стають в одну шеренгу вздовж лінії, накресленої на землі. Вони по черзі одне за одним кидають торбинку (м’яча) на дальність. Вихователь відмічає, хто далі кинув. Потім виконують кидки іншою рукою.
Ігри зі стрибками
► «Жабки». Діти роблять коло. Потім обирають «жабку» і двох «жабенят», які виходять у середину кола. Вихователь промовляє:
Скаче жабка по доріжці,
Витягнувши довгі ніжки.
Дитина, що зображує жабку, стрибає по колу і на слова вихователя: «По-бачила комара»,— зупиняється і відповідає: «Ква-ква-ква!» Вихователь про-довжує: «А за жабкою жабенята»,— тоді друга і третя дитина, які зображують жабенят, стрибають за «жабкою» по колу. Вихователь відмічає «жабенят», які своєчасно почали стрибати і промовляли призначені ним слова. Потім ролі змінюються.
► «Горобці-стрибунці». Частина дітей (5—6) — «горобці-стрибунці» — стоять у «гніздечку» (намальованому колі діаметром 2 м), решта дітей сидить по краю майданчика. Вихователь співає:
Чом сіренькі горобчики Зажурились, засмутились?
Горобчики, диб, диб, диб,
Сіренькі, стриб, стриб, стриб.
Діти-«горобчики» на слова «диб, диб, диб» і «стриб, стриб, стриб» стриба-ють на двох ногах. На слова вихователя:
Не журіться, горобчики,
Потанцюйте, поскачіть,
Горобчики, диб, диб, диб,
Сіренькі, стриб, стриб, стриб,—
«горобчики» знову стрибають. Після закінчення другого куплету «горобчики» переступають межі свого «гніздечка» і йдуть у напрямку до дітей. Діти, перед яки¬ми вони зупиняються, йдуть до «гніздечка», а «горобчики» сідають на їхні місця.
► «Горобчики й кіт». Діти-«горобчики» стоять за межею великого кола. «Ют» стоїть посередині кола, діаметр якого складає 5—6 м, й удає, ніби спить. «Горобці» перестрибують через лінію кола, стрибаючи біля «кота». Раптом «кіт» починає ловити «горобчиків» у межах кола. Гра триває доти, поки «кіт» не піймає 2—3 «горобчиків», після чого обирають нового «кота».
► «Дострибни до прапорця». Вихователь тримає у руці прапорець. Дитині пропонується підстрибнути вгору і торкнутися прапорця двома руками. Висота прапорця залежить від зросту дитини та її фізичних можливостей. Мож¬ливе виконання серії із 6—8 стрибків, після кожної серії має бути 15—25 с відпочинку.
► «З купинки на купинку». На підлозі накреслено невеличкі кола діаметром 30—35 см, відстань між ними 25—30 см. Це «купинки», по яких дитина повин¬на пройти на інший бік майданчика. По них можна крокувати, перебігати або перестрибувати. Якщо дається завдання перестрибувати на обох ногах, то обов’язково необхідно стежити, щоб дитина відштовхувалася обома ногами й м’яко приземлювалася так само на обидві ноги. «Купинки» розташовують у вільному порядку. При цьому діти не повинні виходити за межі кіл.
► «Спіймай комара». Діти стоять у колі на відстані витягнутих у сторони рук обличчям до центра. Вихователь знаходиться всередині кола і тримає в руках прутик завдовжки 1—1,5 м із прив’язаним на мотузці довжиною близько 1 м картонним комаром. Вихователь піднімає його вище голів дітей та обводить прутиком навколо. Коли комар крутиться, літає над головами, діти підстри-бують, намагаючись піймати його. Виграє той, хто доторкнувся до комара, він говорить: «Я зловив!» Ловити комара слід тільки двома руками, підстрибуючи на двох ногах на місці. Вихователь стежить, щоб коло не звужувалось.
► «Хто збере більше стрічок?» У різних місцях майданчика підвішують кольорові стрічки, але так, щоб вони були на 10—15 см вище, коли діти піднімуть руки. Завдання полягає в тому, щоб кожна дитина зібрала якомога більше стрічок. Вихователь нагадує, як правильно стрибати на обох ногах і приземлюватись.
Рухливі ігри для дітей середнього дошкільного віку
Ігри з ходьбою, бігом, рівновагою
► «Знайди собі пару». Діти стають парами. За умовним сигналом вихователя діти розходяться або розбігаються по майданчику, використовуючи всю його площу. За словами вихователя: «Знайди собі пару!» — діти повинні знайти свою пару і взятися за руки. Тому, хто довго шукає свою пару, діти можуть говорити: «Олю, Олю, поспішай, швидше пару вибирай!» Гра повторюється декілька разів, при кожному повторенні діти міняються парами.
► «Кольорові автомобілі». Діти стоять перед лінією, накресленою на підлозі на одному боці майданчика. У кожної дитини в руках кольоровий обруч. Вихователь стоїть обличчям до дітей і тримає в руках три кольорові прапорці. Після того, як вихователь підніме угору прапорець певного кольору, діти («ав-томобілі») з обручами того ж кольору починають бігати по майданчику. Коли вихователь опускає прапорець, «автомобілі» зупиняються. Після слів вихователя: «Автомобілі повертаються!» — діти повертаються у «гараж». Потім вихо-ватель піднімає прапорець іншого кольору, і гра повторюється. Коли вихователь піднімає всі три прапорці, всі «автомобілі» виїжджають з «гаражів».
Ігри з елементами повзання й лазіння
► «Кошенята й цуценята». До початку гри дітей слід розділити на дві групи — «кошенят» і «цуценят». «Кошенята» розташовуються на одному боці майдан-чика біля гімнастичної стінки, а «цуценята» — з іншого, за гімнастичними лавами. За сигналом вихователя «кошенята» ходять на носках, бігають по май-данчику, підстрибують. На звернення до них вихователя вони відповідають: «Няв!» У відповідь на не «цуценята» гавкають, перелізають через гімнастичні лави і починають ганятися за «кошенятами», які, втікаючи від них, можуть залазити на гімнастичну стінку.
► «Кролики». «Кролики» стоять по двоє-троє в «клітках». На іншому боці май-данчика стоїть стілець, на якому сидить «сторож». Він промовляє:
Швидко дверці в клітках відкриваю,
Кроликів на зелений лужок випускаю.
Після цих слів «кролики» пролізають крізь обручі або підлазять під дуги і починають бігати й стрибати. Через деякий час після слів «сторожа»: «Кро¬лики, в клітку!» — діти біжать на свої місця, пролізають крізь обручі і відпо¬чивають до тих пір, доки їх знову не випустять погуляти.
► «Не дзвони». Діти сидять на стільчиках на одному боці майданчика. На деякій відстані від них натягнуто мотузку (на висоті 40—60 см), до якої підвішено дзвоник або брязкальце. За мотузкою на відстані 2—3 м покладено різні іграш¬ки — по одній на кожну дитину (м’ячі, обручі, дзвіночки, прапорці тощо). Діти по троє—четверо підходять до мотузки і підлізають під нею, щоб її не зачепити. Для цього необхідно добре прогнути спину, а потім випрямитися. Якщо це вдається, то кожний вибирає собі ту іграшку, яка йому сподобалася, і грається з нею. При повторенні гри можна ускладнювати завдання: спочатку підлізати під мотузку, а потім пройти по дошці, що лежить на підлозі, або, підстрибнувши, доторкнутися до м’яча, що підвішений. Замість натягнутої мотузки можна поставити 2—4 дути або обручі для пролізання.
► «Переліт птахів». На початку гри вихователь домовляється з дітьми, що май-данчик — це «море», а «пароплав» — це гімнастична стінка, лава або колода. Діти («пташки») перелітають через «море». На звук вихователя: «У-у-у!» — що означає завивання бурі, «пташки» рятуються на «пароплаві». При цьому вихователь повинен стежити, щоб діти, піднімаючись на гімнастичну стінку, не пропускали щаблі і не наштовхувались одне на одного. Коли буря вщухне, «пташки» знову починають літати.
Ігри з елементами кидання та ловіння предметів
►«Кеглі». Кеглі розставляють на рівному майданчику за 15—20 см одну від одної, у 2-3 ряди по 3—4 штуки. На відстані 3—3,5 м від кеглів проводять лінію. Діти по черзі з малим м’ячем у руках стають біля визначеної лінії і сильним по-штовхом котять м’яч, намагаючись збити кеглі. Якщо вдається збити кеглю, дитина котить м’яч вдруге, але вже іншою рукою і передає м’яч іншому грав-цеві. Той, хто прокочував м’яч, ставить на місце збиті кеглі і підбирає кинутий м’яч. Виграє та дитина, яка збила найбільшу кількість кеглів. Відстань до кеглів можна поступово збільшувати.
► «Збий палицю». Діти стають в одну шеренгу біля лінії, що накреслена на підлозі. У кожного з них м’яч. На відстані 3—4 м ставлять 6—8 палиць. За коман¬дою вихователя «Почали!» діти прокочують м’ячі по підлозі обома руками, намагаючись збити палицю. Відстань до палиць можна з часом збільшувати.
► «Лови, кидай, падати не давай!» Діти стоять у колі, а вихователь — у центрі кола із великим м’ячем. Він кидає м’яч то одній, то іншій дитині. Діти ловлять м’яч обома руками, не притискаючи до грудей, і знову кидають його вихователеві обома руками від грудей. Вихователь у цей час промовляє: «Лови, кидай, падати не давай!» Через деякий час вихователь промовляє: «Стрибайте до мене, як м’ячики!» Діти стрибають на двох ногах, наближуючись до вихователя. Потім вихователь піднімає м’яч над головою і каже: «Тікайте від м’яча!» Діти тікають, а вихователь кидає м’яч об підлогу і ловить його. Гра повторюється.
► «М’яч через сітку (мотузок)». По 5—6 дітей стають по обидва боки від сітки або мотузка, який натягнуто на висоті 130—150 см. Вони перекидають великі м’ячі одне одному двома руками від грудей або з-за голови через сітку або мотузок і намагаються не допустити, щоб він впав на підлогу. Кому це краще вдалося, той і вважається переможцем.
► «Школа м’яча». Кожна дитина має великий або середній м’яч і виконує з ним такі вправи:
1. М’яч угору — кожна дитина підкидає і ловить м’яч двома руками. Як ускладнення можна запропонувати підкидати м’яч угору, робити хлопок у долоні і ловити м’яч обома руками.
2. М’яч об землю — дитина, сильно кидаючи м’яч об підлогу, щоб він під-скочив, ловить його обома руками.
3. М’яч об стінку — дитина кидає м’яч об стінку і ловить його після відскоку обома руками. Можна також ускладнювати завдання, доповню-ючи хлопком у долоні або відскоком від підлоги.
Ігри зі стрибками
► «Дідусь і зайченята». На підлозі кресляться два концентричні кола: зовніш¬нє діаметром 6—8 м, внутрішнє — 3—4 м. Той, хто водить,— «дідусь» — знаходиться у малому колі, яке уособлює «город». Інші гравці — «зайці» — розта-шовуються ззовні великого кола. За сигналом «зайці» починають стрибати на двох ногах, намагаючись потрапити у «город» (мале коло). «Дідусь», не ви-ходячи за межі великого кола, намагається піймати «зайців» — доторкнутися до них рукою. Піймані таким чином «зайці» відходять убік. Коли збереться 3—5 пійманих «зайців» (за домовленістю), вони повертаються до гри, обираєть¬ся новий «дідусь» із тих «зайців», яких не піймали. Переможцями вважаються ті, хто жодного разу не був пійманий, а також кращі «дідусі», які швидше спіймали встановлену кількість «зайців».
Рухливі ігри для дітей старшого дошкільного віку
►” Знайди собі пару”
Мета: удосконалювати навички ходьби й бігу; виховувати увагу та вміння орієнтуватись у просторі.
ХІД ГРИ
Діти стають парами.
ВИХОВАТЕЛЬ. Кожен пару свою має,
Поряд грається, гуляє,
За сигналом розійдіться, ( удар в бубон)
Пострибайте. посміхніться.
Майдаечиком пройдіть ..,
Пару знов свою знайдіть!
За умовним сигналом вихователя ( удари в бубон, свисток) діти розходяться або розбігаються залою ( майданчиком). З а другим сигналом – два удари в бубон або слова “Знайди собі пару!” діти стають парами і під удари в бубон йдуть по залою ( майданчиком). Тому, хто тривалий час шукає пару, діти проговарюють:
( Називають ім’я дитини), поспішай,
Швидше пару обирай!
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ГРИ
Діти стають парами і розбігаються тільки за сигналом. При кожному повторенні гри пари міняються. вихователеві необхідно стежити за тим, щоб діти використовували всю площу зали ( майданчика), не штовхалися й швидко утворювали пари.
►” Птахи і дощ”
Мета: вправляти у лазінні по гімнастичній стінці, вміння бігати у різних напрямках; виховувати спритність.
ХІД ГРИ
Гра проводиться з підгрупою дітей. “Птахи” бігають майданчиком. Вихователь говорить:
Ось вже дмуха вітерець,
Буря налітає,
І маленьких пташенят,
На дворі лякає.
“Птахи” поспішають сховатися на “дереві” ( гімнастичній стінці). Через деякий час вихователь говорить:
Сонце знову засіяло,
І на дворі тепло стало.
Діти “злазять із дерев” і знов бігають майданчиком. Гра повторюється 3-4 рази. Вихователь стежить за тим, щоб птахи облітали весь майданчик.
►” Лови, кидай, падати не давай!”
Мета: удосконалювати вміння кидати та ловити м’яч; виховувати увагу та спостережливість.
ХІД ГРИ
Діти стоять у колі, вихователь – у центрі з великим м’ячем. Він кидає м’яч то одній, то іншій дитині.
ВИХОВАТЕЛЬ.
В мене є веселий м’ячик,
Він літає, він і скаче.
М’ячик наш лови, кидай,
Але падать не давай!
Діти ловлять м’яч і знову кидають вихователеві, який у цей час промовляє: “Лови, кидай. але падать не давай!”
Дружно дітоньки усі,
Постибайте, як м’ячі!
Діти стибають на обох ногах, наближаючись до вихователя. Він піднімає м’яч над головою і промовляє:
Треба нам усім тікати,
М’ячик буде догоняти!
Діти тікають, а вихователь кидає м’яч об землю, ловить його, і гра повторюється.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ГРИ
Діти ловлять м’яч обома руками, не притискуючи до грудей, і кидають вихователеві обома руками від грудей. Вихователеві слід назвати дітей, які правильно кидають і ловлять м’яч.
►” Зайці й вовк”
Мета: удосконалювати навички стрибків на обох і швидкого бігу; розвивати увагу та спритність.
ХІД ГРИ
На одному кінці майданчика (зали) – “ліс”. З-поміж дітей вихователь обирає “вовка”, який ховається за “кущем” (стільці). Решта дітей – “зайчики” стоять на протилежному боці майданчика за лінією.
ВИХОВАТЕЛЬ
Ось зайчики сіренькі по лісі стрибають,
(діти бігають усім майданчиком (залою) та стрибають)
Дуже вони обережні, на вовка чекають!
Пострибали зайці трішки, та втомилися і сплять,
Тільки вушка їх довгеньки з-за кущиків стирчать.
( Діти присідають, удають, ніби сплять.)
Зайчики, поспішайте,
Вовк за деревом, тікайте!
“Зайчики” прокидаються і тікають, а “вовк” ловить їх.
Згодом обирають іншого “вовка”, і гра повторюється.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ГРИ
Вихователеві необхідно стежити, щоб “зайці” стрибали легко, на обох ногах, бігали всім майданчиком (залою), не наштовхуючись одне на одного.
► ” Знайди, де сховано”
Мета: виховувати спостережливість, витримку, уміння орієнтуватися у просторі.
ХІД ГРИ
Діти стоять у шерензі на одному боці майданчика (зали). Вихователь показує дітям бязкальце, м’ячик або кубик.
ВИХОВАТЕЛЬ
Зараз будемо ми грати,
Іграшки будем шукати,
Вихователь пропонує дітям повернутися до стінки і заплющити очі, а сам ховає предмет, після чого промовляє:
Діти, очі відкривайте –
І шукати починайте.
діти розплющюють очі та починають шукати предмет. Той, хто першим його знайде, має право ховати предмет.
РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ГРИ
Дітям починати шукати предмет можна тільки після сигналу вихователя. Якщо діти тривалий час не можуть знайти предмет. слід підійти до місця, де він захований, запропонувати пошукати на цьому місці.