Ніжна мелодія квітів Катерини Білокур (конспект заняття )
Підготувала: керівник зображувальної студії Бідна С.П.
Мета: ознайомити дітей з творчістю видатної художниці, детально зупинитися на роботі „Польові квіти”, закріпити поняття „натюрморт”. Створити малюнок, використовуючи набуті навички роботи з акварельними і гуашевими фарбами. Виховувати любов до природи, розвивати творчість, фантазію.
Матеріал: папір білого кольору 20 х 29 см, акварельні та гуашеві фарби, роботи К.Білокур „Польові квіти”, „Півонії’” „Квіти за тином”, серія натюрмортів, пензлі.
Методи та прийоми: показ з поясненням, прийом „входження в картину”, музичний супровід, художнє слово, вказівка, запитання.
Хід заняття
Весна… Вона посміхається з-за березового гаю. І від тієї чарівної посмішки все навкруги розквітає: сади, луки, галявини.
Ось у мене в руках тендітна рослина. Колір її квіток схожий на чистий сніг. Це конвалія, але вона незвичайна, бо вдихнувши її ніжний аромат, ми зможемо подорожувати в часі: побувати в гостях у золотої осені чи послухати кришталеві передзвони весняних струмочків, або відразу опинитися на лісовій галявині, напоєній сонячним теплом, терпким ароматом трав, теплим диханням землі. /Звучить музика/.
Ось саме серед такої природи колись жила і творила красу на цій землі народна художниця із села Богданівки, що на Полтавщині /нині Київська область/ Катерина Василівна Білокур.
Чому її називають народною? Бо її твори всім зрозумілі і прекрасні, а ще тому, що змогла досягти таких вершин у мистецтві, ніде не навчаючись цьому ремеслу, часто в нетопленій хаті, хвора. І все ж творила. Справжній подив і захоплення викликають її картини, в них є душа, любов до того, що було предметом зображення. Ось подивіться на роботу „Півонії”. Ніби щойно принесені до хати запашні квіти добре виділяються на фоні чорного кольору, а скільки кольорів і відтінків листя, а який чудовий контраст створює оранжевий колір моркви і червоних ягід. Фон поступово переходить на фіолетовий, що означає тканину, на якій лежить кавун. Він настільки точно переданий, що хочеться скоштувати…
Блищить полива на глечику, а пишні шипшинові квіти наповнюють кімнату ніжним ароматом. Червона калина, ромашки, сині волошки, золоті колоски доповнюють композицію, схожу на дивовижно витончений вінок /робота „Натюрморт з глечиком”/.
Неймовірно красива і по – селянськи проста їжа зображена у картині „Сніданок”: прозорі грона винограду, червонощокі яблука, духмяні груші, різні овочі… і хліб. Мабуть це він ввібрав у себе найбільше праці людської і тепер смачною скоринкою красується на рушнику /”Натюрморт”/.
– Скажіть до якого виду живопису можна віднести серію цих робіт? /Натюрморт/.
– Хто розкаже вірш про натюрморт?
А ви не забули, що в мене є чарівна квіточка? Ось вона і приведе нас до ще однієї серії робіт К. Білокур, яка присвячена квітам. Подивіться, як тонко художниця зобразила „Квіти за тином” та „Квіти на синьому тлі”. Але детальніше ми розглянемо роботу „Польові квіти”, бо зараз, вдихнувши аромат чарівної конвалії, потрапимо на стежечку, що внизу біля дивної галявини.
– Що ви відчуваєте? /Шепіт вітру, сонячні промені, які торкаються обличчя, терпкий запах трав, аромат квітів, гудіння бджіл, пісню коника у траві, щебет пташок і т.д./.
– А чи хотіли б ви зійти зі стежки і чому?
– Які квіти ви знаєте? Чи хотіли б ви нарвати букети?
– А яким чином ми зможемо детально розглянути квіти, не зіпсувавши їх?
Коли ми стопчемо хоча б одну квіточку, або вирвемо її, то порушимо гармонію, затишок, благодать цього куточка. Тому художниця не дуже любила малювати зірвані квіти, бо у склянці води вони були б напівживі, тож вона виходила в поле чи луг і малювала з натури.
Недарма у мене в руках ця ніжна конвалія, бо вона зможе перетворити вас на барвистих метеликів, що літатимуть над квітами, спостерігаючи їх красу. Можливо я помиляюся, але здається в цьому квітнику, як у казці, зійшлися усі пори року, щоб посперечатися, яка з них краща.
На світло – зеленому тлі весняної природи несміливими паростками пробиваються тендітні проліски і блакитні та жовті зірочки дивляться прямо на нас. Перша бджілка сіла на підбіл, щоб напитися солодкого нектару. Невловимо тонкий аромат фіалок наповнює повітря чистотою та свіжістю. Первоцвіт, жовта калюжниця… Земля живе і дихає. Це весна.
Кольори і сам ніжний фон поступово змінюється. І вже на блакитному тлі видно темні рожеві іскорки польового горошку, жовтої пижми, блакитного цикорію, рожевої конюшини. Пройде час і на галявині з’являться стиглі, напоєні сонцем суниці, а поки це лише біленькі квіти з темними гладенькими, ніби відполірованими листочками.
Кольорова гама дуже насичена і різноманітна. Зверніть увагу якими тонкими мазками створена красуня – волошка, кожна травинка, кожен листочок чи стебельце відтворене з любов’ю, ніжними перехідними тонами і відтінками. А якими красивими на ніжному фоні виглядають блакитні квіти вероніки, золотавих лютиків, кульбаби, лугової шавлії, герані голубої, мильнянки. Це літо…
Поволі фарби згущаються і темно – синій колір огортає листя пишних мальв, шипшини, дзвоника, квітів іван-чаю. Чудове поєднання біленьких калинових віночків і перших, вкритих сонцем ягід, яким воно подарувало перші краплини червоної фарби… Віє прохолодою, сутінками, а може й осінню. Вдалині ледь видніється темне водяне плесо, де насичений темний колір фарб переходить у чорний, на цьому фоні, наче символ життя – золоте колосся. Можливо десь там заховалася зима. Це краса, це вічність, це життя.
А наша чарівна квіточка шепоче мені, що час повертатися, перетворюватися з метеликів на діток, брати до рук пензлі та фарби. Намалюйте ті квіти, що найбільш вам сподобалися і вразили на цій незвичайній галявині.