Консультації для батьків

Аби дитина не перетворилася на рекламожера

Пам’ятка для батьків

Журнал “Практичний психолог. Дитячий садок” №11, 2017

  • роНе залишайте увімкненим телевізор чи радіо у фоновому режимі, коли дитина перебуває в кімнаті. Якщо ви потребуєте музичного супроводу, ліпше увімкніть інтернет-радіо чи інший ресурс, який транслює музику без реклами. Спробуйте самотужки сформувати аудіоколекцію, що відображатиме ваші психічні стани, і слухайте її за нагоди.
  • Ставтеся до рекламних роликів як до оповідей із повноцінним сюжетом. Обговорюйте їх із дитиною так, як і будь-яку іншу інформацію. Не прикривайтеся відмовками на кшталт «Це просто дурна реклама», «Це все нісенітниці», «Надивився(лася) реклами» тощо. Говоріть конкретно, що з побаченого чи почутого є обманом, навмисним згущенням барв, маніпуляцією тощо. Допомагайте дитині відокремлювати факти від намагань вплинути на її вибір.

ДАЛІ                                                                                                                                                 10.11.2017

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

9009Якщо дитино ще «не знайома» з девайсом

Рекомендації для батьків

Журнал “Практичний психолог. Дитячий садок” №11, 2017

  • Не піддавайтеся всіляким «мамо-тату, купи!» якомога довше. Ліпше не використовуйте жорстке та безапеляційне «ні». Просто м’яко поясніть дитині, що для неї це шкідливо, і переведіть її увагу на іншу діяльність.
  • Опирайтеся цифровій експансії разом. Домовтеся з батьками друзів та однолітків вашої дитини не купувати дітям смартфони-планшети. Крім того, що в дитини буде значно менше спокус, у вас з’являться однодумці, здатні підтримати у разі потреби.
  • Знайдіть альтернативу проведенню часу в інтернеті. Нею може стати будь- яка спільна з дитиною діяльність:

ДАЛІ                                                                                                                       10.11.2017

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

Педагогіка ніжності

Пам’ятка для батьків

Журнал “Вихователь-методист дошкільного закладу” №1,2016

олллУсі батьки мріють, щоб їхні діти виросли здоровими, щасливими й добрими людьми; щоб вони могли сповна насолоджуватися життям і радіти кожному дню, були впевнені в собі й здатні протистояти труднощам. Для цього слід виховувати дитину в атмосфері взаєморозуміння, кохання й ніжності.
Виховання дитини — процес складний і часом непередбачуваний. Якщо поведінка сина чи доньки викликає занепокоєння, поміркуйте, чи достатньо уваги, піклування й ніжності отримувала останнім часом ваша дитина?
Батьки за будь яких обставин мають пам’ятати про «три кита» педагогіки ніжності.
• Зоровий контакт — люблячий погляд батьків, готовність відреагувати на плач, сміх, будь-який рух дитини. За допомогою самого лише погляду батько чи мати може заспокоїти, підтримати, розвеселити малюка, але й покарати теж. Дитина потребує зорового контакту з батьками від самого народження.
• Фізичний контакт — це і «телячі ніжності», і «ведмежі витівки». Усе залежить від віку, індивідуальних особливостей розвитку дитини та її темпераменту. Дитина ніколи «не переросте» потребу в фізичному контакті, з віком змінюється лише форма його прояву. Що старша дитина, то далі вона віддаляється від батьків, але їй все одно необхідний фізичний контакт із ними у формі поцілунків, дружніх поплескувань, обіймів тощо.
• Пильна увага — дає змогу малюкові відчути, що він для вас — найважливіший у цілому світі. Якомога більше часу щодня батьки повинні присвячувати своїй дитині і тільки їй, забувши про свої «дорослі» справи. Це може бути спільна діяльність з дитиною — гра, бесіда, читання книги тощо. Ніщо не повинно відволікати дорослого від взаємодії з дитиною.
Психологічний комфорт дуже важливий для нормального розвитку малюка. Щоб дитина почувалася захищеною, задовольняйте її потребу у вашій увазі й піклуванні, не забувайте проявляти до неї ніжність і ласку, обіймати й цілувати її.

                                                                                                                                                              22.10.2017

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

Як навчити дитину ділитися й бути щедрою

Журнал “Вихователь-методист дошкільного закладу” №1,2016

пааппБатькам кожного 2-4-річного малюка знайома ситуація, коли він не бажає віддавати свою іграшку (велосипед, машинку) іншій дитині, при цьому залюбки бере в неї відерце, ляльку чи лопатку. І вмовляння мами: «Дай хлопчикові на велосипеді проїхатися, адже він тобі дав машинку», — часто виявляються марними. Характерною є ситуація, коли діти в пісочниці не можуть поділити червону лопатку — тягнуть її кожен у свій бік, при цьому не помічаючи розкидані навколо сині, жовті, зелені лопатки, що не відрізняються нічим, крім кольору.
У таких випадках батькам зазвичай дуже соромно, вони виправдовуються, умовляють дитину, дорікають їй і навіть карають за жадібність. Але чи справедливою при цьому є їхня переконаність, що дитина зростає скнарою?

ДАЛІ                                                                                                                                                   22.02.2016

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

Вечірні вередування

Журнал “Практичний психолог” №2,2016

ввыСИТУАЦІЯ
Чи не щовечора у дівчинки віком 5,5 років псується настрій. Вона може розплакатися знічев’я, а може покомандувати домашніми з таким завзяттям, що дорослі мимоволі виструнчуються. Проте складається враження, що дитина і сама від того не в захваті, мучиться та страждає опісля. У чому причини таких регулярних вередувань та як допомогти дитині?
ВАРІАНТ РОЗВ’ЯЗАННЯ

ДАЛІ                                                                                                                                               22.02.2016

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

Переборюємо страхи: боязнь вогню

Журнал  “Методична скарбничка вихователя” №2,2016

Обережно поводитися з вогнем і боятися обпектися — це нормальний стан людини, адже вона розуміє всі наслідки необережного поводження з вогнем. Проте це зрозуміло дорослим, які вже набули навичок взаємодії із довкіллям, а для дитини увесь світ — розкрита книга. Тож дає дошкільник, як правило, інстинктивно, і тому, обпікшись одного разу імовірно, надалі боятиметься навіть вигляду вогню.
Подолати свій страх дитина зможе лише з допомогою і за підтримки батьків. Розглянемо кілька правил, що допоможуть батькам перебороти дитячі страхи.

ДАЛІ                                                                                                                                                    22.02.2016

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

Первісток та друга дитина в сім’ї: чи безумовна любов

Журнал “Практичний психолог” №2,2016

эжэжСИТУАЦІЯ
У сім’ї двоє дітей: шестирічний хлопчик і трирічна дівчинка. Відколи народилася друга дитина, мир у сім’ї змінився на майже постійну «війну». Хлопчик грубий із сестрою: не підпускає її до гри, проганяє, а то й відштовхує. Жаліється, що вона заважає йому, бере його речі та псує їх. Сестричка плаче чи не щодня. Невже брат не розуміє, що має любити й оберігати її? Адже він старший, сильний, наставник і захисник. Чому він такий злий до сестри?

ВАРІАНТ РОЗВ’ЯЗАННЯ

ДАЛІ                                                                                                                                                 22.02.2016

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

Порушення мовленнєвого розвитку

Визначення
Порушення мовленнєвого розвитку та звуковимови мають діапазон від простої заміни звуків до неможливості розуміти або використовувати мовлення під час комунікації. Деякі порушення звуковимови пов’язані з вадами слуху, неврологічними розладами, ушкодженнями мозку, затримками розумового розвитку, фізичними розладами, такими як розщеплення губи або піднебіння. Проте, часто природа цих порушень невідома.

ДАЛІ                                                                                                                  11.01.2016      

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

Порушення зору

Визначення

Такі поняття як залишковий зір, знижений зір, слабозорий, тотально сліпий використовуються для опису стану учнів, які мають порушення зору. Стан зору можна характеризувати наступним чином:
«слабозорий» – означає наявність певних проблем із зором, що потребують спеціального навчання;
«зі зниженим зором» – людина не може прочитати газету навіть за допомогою окулярів або контактних лінз. Для навчання використовується комбінація зорових та інших сенсорів, проте вони можуть потребувати відповідного освітлення, збільшення розміру шрифту, використання спеціальних збільшувальних приладів тощо; «із залишковим зором », коли гострота зору становить 0,04 і нижче на краще око або має дуже обмежений кут зору (20 градусів в найширшій точці); тотально сліпі учні у яких фіксується цілковита відсутність зору (рівна 0) навчаються за допомогою друку Брайля або інших не візуальних засобів.

ДАЛІ                                                                                                                 11.01.2016      

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

Порушення слуху

Визначення

Порушення слуху у дітей передбачає, що вони мають отримувати спеціальне навчання та відповідні супутні послуги. Поняття «порушення слуху» часто використовується для описання широкого діапазону розладів, пов’язаних з розладами слуху, що включає і глухоту.

Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе.

Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі – зниження слуху від 15 до 75 дБ) мають слух, який з допомогою аудіопідсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих.

ДАЛІ                                                                                                                                                    11.01.2016

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

 

музей

Відвідування музею разом з дітьми

(рекомендації для батьків)

Багато батьків охоче беруть дітей із собою на виставки та експозиції в музеї, проте не всі вони вміють правильно організувати ці відвідування. Так, дорослі часто не знають, як спілкуватися з дітьми в музеї. У результаті в дітей залишаються дуже розмиті враження від такого дозвілля. Як перетворити сімейне відвідування музею на яскраву та пам’ятну подію в житті дитини? Для цього батькам варто враховувати низку рекомендацій.

ДАЛІ                                                                                                                       02.10.2015
◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

99999999999999999999999999999999

Як убезпечити дитину вдома

Діти виявляють значний інтерес до предметів, що їх оточують, зокрема до електроприладів, аудіо- та відеотехніки, вибухонебезпечних предметів. Аби дитина не травмувалася вдома, батькам слід провести цілий комплекс заходів, що сприятиме безпечному її перебуванню в усіх помешканнях — у кухні, ванній та спальній кімнатах, залі тощо.
Дитина дошкільного віку має повсякчас перебувати під наглядом когось із дорослих — батьків, бабусі чи дідуся, вихователя, няні. Тож не залишайте дитину вдома саму на тривалий час. Розмовляйте з нею, пояснюйте, які з навколишніх предметів можуть призвести до травмування чи становити загрозу для здоров’я. Привчайте дитину грати лише в безпечні ігри.

ДАЛІ                                                                                                                                                     01.04.2015

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

свЯк підготувати себе та дитину до свята

(рекомендації для батьків)

  • Замисліться, чому для вас так важливо, щоб дитина виступила? Ви прагнете, щоб дитина отримала задоволення від участі у святковому заході, чи вами керує батьківське самолюбство? Помилково вважати, наче те, що добре для вас, добре й для дитини.
  • Запитайте себе, чи зобов’язана ваша дитина вчити вірші, зображати метелика або танцювати навколо ялинки? Адже від цього не залежить її майбутнє, і не мають залежати й ваші з нею взаємини. А змушуючи дитину робити те, що їй не до вподоби, ви навряд чи зробите її більш упевненою в собі.
  • Не залякуйте й не шантажуйте дитину, намагаючись змусити її вивчити напам’ять вірш чи пісеньку. Свято не має перетворюватися на засіб маніпуляції, а подарунок — на засіб педагогічного впливу.
  • Ставтеся до підготовки до свята простіше. Не загострюйте ситуацію, не набридайте дитині домашніми репетиціями та повчаннями. Якщо перетворити нудне заучування на захопливу гру, дитині самій стане цікаво.
  • Пам’ятайте, не всі діти створені для сцени. З одного боку, слід вчити дитину виступати, а з другого — неможливо зробити це за кілька днів до свята.
  • Намагайтеся знайти час, щоб відвідати святковий ранок за участю своєї дитини. Адже маленькі діти виступають не перед аудиторією, а насамперед перед своїми батьками. Зверніть увагу: коли ваша дитина виступає, вона дивиться вам у вічі, шукаючи підтримку та схвалення. А тепер уявіть, що їй нікому буде дивитися в очі.
  • Не забувайте: незважаючи на те, що свято буває нечасто, це не означає, що дитина має, як дорослі, веселитися до знемоги. Дозвольте їй бути самою собою, навіть якщо для дитини найліпшим святом буде можливість тихенько відсидітися на стільці до кінця святкування.

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

РЕКОМЕНДАЦІЇ
для батьків щодо організації вдома спортивно-ігрового комплексу

  • Спортивно-ігровий комплекс — лідер серед домашніх методів оздоровлення, що дає змогу стати міцнішим, спритнішим, гнучкішим. Заняття на комплексі допоможуть дитині сформувати поставу, зміцнити м’язи ніг, спини, живота, рук, позбутися зайвої енергії. Загалом він сприяє повноцінному фізичному розвитку дитини.
  • Укомплектуйте спортивно-ігровий комплекс найнеобхіднішим: канатом, драбиною з мотузки, гумовою ліаною, гойдалкою, кільцями, турніком та дерев’яною драбиною. Мінімальний набір — дерев’яна драбина з турніком.
  • За можливості урізноманітніть домашній спортивно-ігровий комплекс. Установлення двох дерев’яних драбин дасть можливість дитині не просто підніматися і спускатися, а й перелазити з однієї на іншу. Похило розміщена на невеликій висоті дошка дасть можливість з’їжджати.
  • Проконтролюйте, аби спортивно-ігровий комплекс був виготовлений із дерева твердих порід, це гарантія його міцності. Усе дерев’яне обладнання має бути відполірованими, вкритим олійною фарбою, гострі кути заокруглені для безпечності занять.
  • Розміри гімнастичних снарядів розраховуйте так, аби вони відповідали антропометричним даним дитини. Так, відстань між перекладинами драбини встановлюють з урахуванням росту дітей, діаметр перекладин має бути таким, щоб дитині було зручно охопити його рукою.
  • Під час занять дитини на спортивно-ігровому комплексі покладіть на підлогу гімнастичний мат. Його можна замінити товстим килимом, матрацом, басейном із пластиковими кульками. Це необхідно, аби під час зістрибування зі снарядів дитина не травму¬валася, зокрема не пошкодила стопи.
  • Слідкуйте, аби там, де розташований спортивно-ігровий комплекс, не було предметів, які можуть розбитися або перешкоджати рухам дітей.
  • Перед заняттями та після них провітрюйте приміщення, де встановлено спортивно – ігровий комплекс.
  • Занадто збуджену дитину не допускайте до занять, оскільки вона не може сконцентру¬вати увагу й контролювати свої рухи. Спочатку заспокойте її.
  • Також придбайте мале фізкультурне обладнання: м’ячі різних розмірів, обруч, палицю, скакалку. Для розвитку правильної постави можна самим виготовити торбинки з піском для носіння на голові.
  • Вправи на снарядах упроваджуйте поступово: нехай спочатку дитина виконує їх під вашим наглядом, а після успішного опанування — самостійно.
  • Пам’ятайте, що заняття не повинні бути занадто тривалими. Вони мають піднімати настрій дитини, але не втомлювати.

◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊◊

РЕКОМЕНДАЦІЇ
для батьків щодо обрання спортивної секції для дитини

  • Обов’язково враховуйте бажання дитини, дозвольте їй самостійно обрати цікавий для себе вид спорту. Також зверніть увагу на здібності та темперамент дитини. Якщо примушувати дитину — вона буде перебувати в стані постійного стресу.
  • Обов’язково пройдіть з дитиною медичний огляд або проконсультуйтеся з лікарем. Навіть якщо дитина має вигляд абсолютно здорової, у неї можуть бути малопомітні проблеми, що за підвищених фізичних навантажень можуть стати серйозним захворюванням.
  • Запам’ятайте, якщо дитина повненька, то її ліпше віддати на дзюдо, а не на гімнастику. Коренастим дітям ліпше займатися боротьбою. У високих дітей гірша гнучкість, тому їм ліпше підійдуть волейбол, баскетбол або біатлон.
  • Вирішіть, якою буде кінцева мета усіх занять — усебічний розвиток та зміцнення здоров’я дитини або професійна спортивна кар’єра. Якщо вибір буде на користь другого варіанта, важливо розуміти, що іноді тренувальний процес шкодить інтелектуальним здібностям, а досягнути результатів може не кожна дитина.
  • Не налаштовуйтеся лише на один вид спорту, спробуйте кілька варіантів. Почніть зі спорткомплексів, які розташовані найближче до будинку.
  • Проаналізуйте відгуки про майбутнього тренера: його стиль спілкування з дітьми, рівень професіоналізму, розумність фізичних навантажень. Під час першого відвідування поспілкуйтеся з ним, попросіть дозволу поспостерігати за заняттям.
  • Під час першого відвідування занять зверніть увагу на такі деталі:
    • чи наявні всі умови для занять — душова, роздягальня тощо;
    • наскільки професійно та безпечно обладнаний спортивний зал;
    • чи групують дітей відповідно до фізичної зрілості та навичок;
    • чи вимагає тренер, аби діти дотримувалися правил і використовували належні засоби захисту;
    • чи виокремлює тренер час, аби діти могли розігрітися перед тренуванням і охолонути після заняття.
  • Зверніть увагу на те, в якому стані перебуває дитина після занять. Якщо щось насторожує, зокрема сильна втома, збудженість, біль у суглобах або м’язах, поговоріть з тренером, він має пояснити вам, чому так відбувається. Якщо у нього немає пояснень, зверніться до лікаря.
  • Пам’ятайте, в дошкільному навчальному закладі медична сестра може порадити, який вид спорту ліпше для вашої дитини з огляду на стан її здоров’я. А практичний психолог зможе дати поради з огляду на особливості характеру, темпераменту дитини.