Марія Познанська
ЖОРЖИНИ
Уже і вересню кінець,
Настали дні холодні,
До нас, я чула, морозець
Прийде вночі сьогодні.
Впаде на луки, на гаї,
Побілить лист на вишні…
Погасить сонечка мої —
В саду жоржини пишні.
Та я морозцеві тому
Не дам жоржин стоптати:
На руки ніжно їх візьму
І понесу до хати!
МОЇЙ МАМІ
Мамо люба, добра, мила —
Як іще назвать тебе?
Це ж для мене ти пошила
З шовку плаття голубе.
Ти мені читаєш книжку,
Хочеш розуму навчить…
Ляжу спати — ходиш нишком,
Все боїшся розбудить.
Захворію хоч злегенька —
Цілу ніч не будеш спать.
Тож дозволь тебе, рідненька,
За усе поцілувать!
ХЛІБОРОБИ
Честь і слава хліборобам,
Що живуть в моїм селі!
Хлібороби хліб нам роблять,
Знайте й ви про це, малі.
В пору літню, в час осінній,
Навесні — в гарячий час
Косять, жнуть вони і сіють,
Лан оруть — у котрий раз!
Хлібороб в колгоспнім полі
Нам вирощує врожай.
Пшениці шумлять на волі,
Де початок їм, де край?
А їсте ви паляницю,
Калачі смачні їсте, —
Не забудьте уклониться
Хліборобові за те!
ЖУРАВЛІ ЛЕТЯТЬ
Журавлi летять, курличуть,
Шлють останнє прощавай!,
Лiтечко з собою кличуть,
Забирають в теплий край.
Ой, як жалко менi лiта
I журавликiв моïх.
Та не буду я тужити,
Бо весною стрiну ïх!
РОМАШКА
На стрункій, високій ніжці,
Біля річки, на лужку,
У косинці-білосніжці
Стрів я квітоньку таку.
Ясним оком жовтуватим
Усміхалася мені…
Я хотів її зірвати,
А бджола сказала: — Ні!