Далі
В основі медитації лежить контроль над власною увагою, тому під час ігор-медитацій діти мають навчитися певний відрізок часу зосереджувати увагу на якомусь одному предметі або процесі. Це важливо для самоорганізації, зібраності.
Кожному з нас знайомий особливо піднесений, світлий стан душі, коли вдихаєш свіжі пахощі зеленого лісу, споглядаєш рожеві хмарки на заході сонця, тішишся усмішкою дитини. Такі відчуття може подарувати й медитація. Щоб полегшити процес розслаблення й зосередження, належить створити для дітей спокійну обстановку, убезпечити їх від зайвих зовнішніх подразників. Якщо гра-медитація провадиться сидячи, краще розташуватися на підлозі або на траві у позі з мінімальною м’язовою напругою. Найкраще схрестити ноги і покласти руки на коліна. Голова, шия і тулуб на прямій лінії.
Медитацією можна займатися в будь-який зручний час, але не раніше, ніж через годину після їжі. Починати належить із розслаблення м’язів обличчя. Запропонуйте дітям усміхнутися, тоді зніметься напруга із усіх лицевих м’язів (Нехай малюки уявлять, що усміхаються мамі, доброму другу). Вуста при цьому стулені або напівстулені, зуб’-; розтиснуті.
У багатьох дуже часто (а декому це властиво завжди) стреси чи навіть невеликі прикрощі спричиняють напруженість у м’язах плечового поясу (плечі підсвідомо піднімаються, голова ніби втягується в них). Щоб розслабити плечі, уявіть з дітьми довгі гілки дерев, що згинаються взимку від снігу. Гілки все більше нахиляються до землі, і врешті сніг спадає з них, повертаючи відчуття полегкості. Для розслаблення м’язів грудей, діафрагми та живота належить зробити кілька вправ на глибоке дихання.
Ігри-медитації бувають різні за характером і сюжетом. Деякі з них годиться проводити під супровід класичної музики. Скрипка у творах Вівальді допоможе уявити себе вільним звуком, арфа у творах Чайков-ського—чистим струмочком… Уявляючи себе пташкою, метеликом, діти можуть довільно виконувати імітаційні рухи.
Психологічний тренінг, яким є ігри-медитації, забезпечує стан врівноваженості й душевного спокою, налаштовуючи дитину на цікаву для неї роботу.
“СОНЕЧКО”
Діти стають у коло, піднімають руки до сонечка, підводяться на носочки, тягнучись до нього, насолоджуються теплими промінчиками. Сонечко дарує кожному по веселому сяйливому зайчику, який легко притуляється до грудей і випромінює світло.
“КВІТИ”
Діти сідають. Кожен з них—квітка на освітленій сонцем лісовій галявині. Квіти дуже гарні, чудово пахнуть, навколо них пурхають метелики, дзижчать лісові бджоли…
“ПТАШКИ”
Діти уявляють себе пташками (образ обирається довільно), які вільно пурхають у блакитному небі. Якщо хочеш, можна легко розвести руки врізнобіч, мов крила.
“РАНОК У ЛІСІ”
Уявити себе в лісі рано вранці: зійшло сонечко, прокидаються лісові мешканці, тягнуться до нього носиками і починають свої мандри: комахи—поміж травички, звірі—поміж дерев… Почергово уявляти себе в різних образах.
“Я-СОНЦЕ”
Я—маленьке сонце. Я прокидаюся, вмиваюся. Я розчісую свої промінчики і піднімаюсь над обрієм. Я— велика куля. В мені багато тепла і світла. Я—велике сонце. Я дарую своє тепло всій землі—лісам, річкам, лукам. Я видихаю тепло. Я перетворююся на маленький сонячний промінчик. Я лечу над землею і освітлюю зелене листя, червону квітку, я купаюся у блакитних морських хвилях, стрибаю по вікнах будинків.
“Я-ХМАРКА”
Я—хмарка. Велика, пухнаста, легка. Мені втішно бути хмаркою. Мені вільно плисти у синьому небі. Мої руки легкі, вони допомагають мені летіти. Я підводжу вгору очі, вдихаю всім тілом свіже повітря, наповнююсь вологою. Я можу напоїти дощем землю. Я видихаю і потоком дрібних крапельок лечу на землю.
“Я-ДОЩ”
Я—дощ. З великої хмари лечу на землю. Я~маленька прозора крапелька. Я пронизую повітря, я кричу землі: “Вітаю тебе!” Я падаю на красиву червону квітку, відчуваю всім тілом її ніжні пелюстки. Я збігаю по стебельцю вниз і просочуюсь в теплу землю.
“Я-КВІТКА”
Я—квітка. Я дуже маленька. Я вільно росту. Я вранці прокидаюсь після чудового сну, розкриваю свої пелюстки, повертаюся до сонечка, вмиваюся росою. Мої пелюстки бавляться з вітерцем. Довкола мене—чудові пахощі.
“Я-ДЕРЕВО”
Я—дерево. Я росту у весняному лісі. Мої ноги—то коріння в прохолодній пухкій землі. Моє тіло—міцний стовбур, мої руки—тонкі гілочки. Вони піднімаються до неба, відчувають сонячне тепло, вбирають його, воно розливається по всьому тілу. Я—дерево. Я бавлюся з вітром, який гойдає мої тоненькі гілочки. Я вмиваюся краплинами дощу і радію його прохолоді.
“Я-ВІТЕР”
Я—вітер. Я легкий, ніжний, приємний. Я ніжно торкаюсь пелюсток квітів, я ховаюсь у гілках дерев і бавлюся з їх листочками. Я вдихаю свіже повітря лісів і ланів, я стаю сильнішим… Мої крила великі й невагомі.\
Ігри – медитації
Життя у лісі
Вихователь пропонує дітям уявити себе у ранковому лісі: зійшло сонечко, прокидаються мешканці лісу, усміхаються сонечку, починають свою мандрівку серед дерев і травички. Діти почергово входять в образи сонечка, дерев, квітки, трав, лісових мешканців.
Краплинки води
Вихователь каже, що «сонячний зайчик» дуже хоче погратися у цікаві ігри: «Спробуйте уявити себе краплинками води, її маленькими дітками. Зберіться в гурт, мов у хмаринку. А тепер потупотіть спершу повільно ніжками по підлозі, тепер швидше, голосніше, зовсім голосно. Ой, який сильний дощ! Дощик стає тихішим, меншим, вщухає. Хмарка розійшлася, визирнуло сонечко. Усім стало радісно – усміхніться сонечку! »
Метелики і вітерець
Радіють сонечку, барвисті діти – «метелики» під спокійну, тиху мелодію літають над квіточками, травичкою, насолоджуються солодким нектаром. Щойно голосно зазвучить музика – «метелики» ховаються у травичку і завмирають, бо повіяв сильний вітер. Гра повторюється кілька разів.Імунна гімнастика
- Одну руку кладуть на лоб, другу на потилицю. Потримати 1 хв.
- Пощипати край вуха, зверху вниз – тричі.
- Легко прогладжування за вухами по лінії шийних лімфовузлів – тричі.
- Дихання через одну носову порожнину поперемінно – тричі.
- «Вмикання»- одна рука на пупковому кільці під час виконання трьох вправ:
– друга – вказівний над верхньою губою, середній під нижньою губою («чистимо зуби») – 30 с, потім змінити руки;