ДАЛІ

2. У доступній формі (залежно від віку) потрібно розповісти дитині про те, що і як сталося. Також слід розповісти про душу, що з нею відбувається, про похоронні традиції та обряди. Варто мати на увазі, що до 5 років діти здебільшого ще не можуть повною мірою зрозуміти, що таке смерть. А діти 5—7 років уже цілком усвідомлюють, що зі смерті немає вороття, тому вони можуть часто питати про померлу людину, чекати, коли вона повернеться. Необхідно терпляче пояснювати дітям, що смерть — це назавжди. Краще розповісти дитині про смерть може допомогти книжка Кім Фупс Окесона, Еви Еріксона «Як дідусь став привидом».
3. Сказати дитині про смерть повинна найближча людина, та, кому дитина найбільше довіряє і з ким може розділити горе.
4. Потрібно одразу пояснити дитині всі аспекти смерті, що можуть викликати страх чи почуття провини. Наприклад, якщо помер батько від хвороби, то пояснити, що не всі хвороби призводять до смерті. Якщо смерть була непередбачуваною або дитина була в конфлікті з померлим, слід пояснити, що вини дитини у цьому немає. Уникайте таких фраз, як «мама заснула назавжди», «дідусь пішов від нас назавжди», щоб не провокувати у малечі страх засинати чи відпускати когось із рідних надовго.
5. Не використовуйте образ померлої людини для формування бажаної поведінки: «Не кричи, бо на тебе бабуся зверху дивиться».
6. Якщо дитина розпитує про померлу людину, намагайтесь не блокувати спогади про неї. Спитайте: що б вона хотіла сказати людині, якої вже немає? Яка б, на її думку, була відповідь? Можна подивитися її фото, відео.
7. Не заперечуйте почуття дитини («Не плач», «Заспокойся»), а навпаки, приймайте будь-які емоції. їх слід проговорити (печаль, сум) і допомогти виразити (гнів, агресія). Говорити про померлу людину — це спосіб вираження накопичених почуттів. Крім того, можна намалювати почуття або програти в іграх ситуацію, що склалася.
8. Розказуйте дитині про свої почуття, але намагайтесь не перевантажувати їїсвоїм переживанням горя. «Відхід у себе», надмірні істерики можуть налякати малюка, запрограмувати його на те, що подальше радісне життя неможливе. Дитина може почати відчувати себе нікому не потрібною:«Мат постійно плаче, а якжея?».
9. Можна запропонувати дитині зробити щось для померлого (написати лист, намалювати малюнок, виготовити поробку власними руками) і таким чином допомогти дитині попрощатися.
10. Якщо дитина не проти, ви відчуваєте, що вона впорається, може бути можливою її присутність на ритуалі похорону (на всьому етапі або на його частині), поминках. Це може допомогти краще усвідомити те, що близька людина дійсно померла. Слід попередити дитину про те, що буде відбуватись на похороні.

Анна ЛУНЬОВА, дитячий практикуючий психолог, м. Полтава